Шукати рішення для актуальних агротехнологічних викликів – завдання непросте. Знайти нові практики й технології, що відповідають нашим реаліям, нелегко, а впровадити їх – ще складніше. Причина не лише у фінансових бар’єрах. Значну роль відіграють психологія та ментальність, які часто стають серйозними перепонами. Однак українські аграрії долають ці труднощі. Навіть у воєнний час.

Однією з найбільш цікавих і креативних компаній, яка допомагає в цьому процесі, є Travelite AGRO. Ця команда трансформувала свої бізнес-поїздки за океан у провідний навчальний проєкт для аграріїв. Їхній підхід поєднує конференції, польові дослідження та практичні навчання.

Це не сухі лекції чи заїжджені екскурсії та вже точно не рекламні заходи, де одні виконують партнерські зобов’язання, а інші приховують правду. Усе тут реальне, відкрите та цікаве. Іноді навіть назви заходів, як-от «Корінь проти заліза», викликають емоції й інтригу. Це бізнес з емпатією, а за таким підходом – майбутнє.

Цьогорічний Польовий АгроКонсиліум, організований Travelite AGRO, став однією з найяскравіших подій для української аграрної спільноти. Упродовж двох тижнів команда незалежних авторитетних експертів зі США, Нової Зеландії та Німеччини проводила польовий скаутинг на 27 полях у кількох областях України. До складу експертів увійшли консультанти, професори провідних аграрних університетів і навіть автори бестселерів з агрономії.

Хтось з аграріїв приймав гостей на своїх полях і брав активну участь у проєкті, інші стежили за подією онлайн, а решта – читали репортажі в нашому журналі.

Нині команда Travelite AGRO працює над програмою «Польового АгроКонсиліуму – 2025», що обіцяє бути ще масштабнішим. У гостях редакції – засновник і керівник бізнес-групи Travelite AGRO, а також заснов­ник фонду WRRU – Роман Гринишин.

Як педагог перетворився на лідера агроосвіти

– Романе, як народилась ідея такого проєкту? Ба більше, як ви, педагог, викладач іноземної мови, вирішили ступити на площину аграрної освіти, де вже є чимало фахівців, які організовують закордонні поїздки?

– Я ніколи не бачив себе просто викладачем мов, і не тільки через низьку платню. Мені завжди хотілося різноманіття, розвитку, живого спілкування. Тому, залишивши роботу класного керівника, пішов працювати у програму «Фермер – Фермеру», яка фінансувалася USAID.

Згодом проєкт переріс у комерційну програму BRIDGES, яка в Україні фактично стала основоположником професійних агропоїздок за кордон. У межах цієї програми я організував і провів перші агротури, почав глибше занурюватися в тематику агрономії.

Коли вперше повіз групу за тематикою сої, то до цього навіть не бачив цієї культури наживо. Чесно кажучи, міг переплутати її з квасолею. Проте я постійно розпитував, цікавився всім. І чим більше дізнавався, тим глибше розумів потреби аграріїв.

Так я поступово здобув необхідний досвід, проаналізував ринок і 2017 року заснував власну компанію. Спершу навіть не думав про аграрну тематику. Починав із крафтових нетворкінг-турів і назвав компанію Travelite – «Подорожуйте легко». Проте більшість моїх клієнтів виявилася аграріями.

Ми подорожували на Аляску, на острови Індійського океану – Маврикій і Реюньйон. Та згодом вони почали казати: «Романе, рибалка – це добре, але давай перей­демо до тематичних вояжів. Наприклад, знайди господарства з різними системами обробітку ґрунту, живлення чи точного землеробства».

Нікуди дітися – після року «відпочинку» від агротеми я знову повернувся до неї.

Взаєморозуміння як основа успіху

– Це нагадує роботу журналіста: важливо говорити на рівних з аграріями, розуміти їхній бізнес, іноді навіть краще за них самих. Тільки коли людина бачить, що ти розумієш її турботи й нюанси роботи, починає довіряти тобі, сприймати як партнера і ділитися цікавими ідеями.

– Абсолютно правильно. Це був єдиний спосіб заявити про себе. Коли я 2018 року тільки починав аграрний напрям Travelite AGRO, ніша поїздок уже була заповнена, а клієнти – розбалувані. Мої попередні роботодавці, як-от BRIDGES, або туристичні компанії, що не спеціалізувалися на агро, але виконували подібні замовлення, вже господарювали у цій ніші.

До того ж великі корпорації, як-от Syngenta, John Deere, а також менші, як Pöttinger чи Väderstad, активно возили аграріїв за кордон. Конкуренція була серйозною, але здорове супер­ництво завжди породжує якісний продукт.

Ми визначили наші пріоритети: агрономія, живлення, ґрунто­обробіток та точне землеробство. Саме такий професійний підхід допоміг сформувати репутацію Travelite AGRO. З часом почали працювати з новими клієнтами, а до наших подій приєдналися холдинги Kernel, «Вілія», МХП, «Каліпсо», HarvEast. Щоб переконати такі компанії в перевагах наших послуг і довести, що наш супровід є унікальним, знадобилося багато зусиль. Однак це дало результат.

Іронія долі полягає в тому, що в школі я закинув хімію заради англійської: крім поняття валентності більше нічого не засвоїв. Проте коли почав працювати в агросфері, довелося вивчати хімію знову й уже англійською мовою. Особливо після початку співпраці з Нілом Кінсі.

Місіонерство чи бізнес?

– Ваша діяльність, зокрема Польовий АгроКонсиліум та конференції в різних форматах, виглядає як місіонерство, просвітництво. Ви ж на них не зароб­ляєте. Де берете гроші? У вас велика команда?

– Ми намагаємося заробляти, інакше й бути не може. У нас невелика бізнес-група: в основі десять осіб. Кожен самостійно обирає обсяг роботи й зону відповідальності в проєктах. Окрім того, залучаємо фрилансерів, якщо це потрібно. У нашій системі заробіток кожного залежить від прибутковості конкретного проєкту й внеску в його реалізацію.

Крім Travelite AGRO більшість із нашої команди має основну роботу, зазвичай, дотичну до аграрної сфери. Для мене ж Travelite AGRO – це праця 24 / 7.

Польовий АгроКонсиліум – це проєкт із відносно низькою прибутковістю. Основний дохід ми отримуємо від організації поїздок. Однак щоб ці поїздки відбувалися, необхідно постійно заявляти про себе, демонструвати нашу експертизу і компетенції партнерів у різних форматах.

– А скільки у вас напрямів діяльності загалом?

– У нас кілька основних напрямів:

1. АгроЕкспедиції – бізнес-поїздки по світу, які допомагають аграріям ознайомитися з новими практиками й технологіями.

2. Польові АгроКонсиліуми – це офлайн навчальні події в господарствах, що об’єднують експертів і фермерів для обговорення конкретних проблем і рішень.

3. Онлайн АгроКонсиліуми – віртуальні конференції, які допомагають поширювати знан­ня навіть у віддалені регіони.

4. АГРО Ґаджет – це наша платформа, де ми виробляємо і продаємо корисний інвентар для агрономів.

5. Переклад і видавництво агрономічної літератури – працюємо над тим, щоб українські аграрії мали доступ до найкращих книг з агрономії, адаптованих до наших реалій.

Останній напрям – переклад книг – можна вважати нашою місіонерською діяльністю. В Україні критично бракує якісних знань українською мовою. Ми намагаємося змінити це і збагатити бібліотеку вітчизняних агрономів. Ця ніша дуже маленька, тут ідеться максимум про покриття витрат.

– Як ви визначаєте, що буде корисним для аграріїв? Як будуєте свої програми та створюєте контент?

– Усе виникає в процесі постійного спілкування. Ми активно комунікуємо з фермерами, представниками холдингів, агрономами й власниками господарств. Дізнаємося про поточні виклики в їхніх господарствах, шукаємо відповіді на їхні запити через нашу міжнародну мережу експертів і партнерів.

Серед українських аграріїв одним із лідерів думок, на наш погляд, є холдинг МХП. Це один із найуспішніших холдингів, який має можливість експериментувати з новими технологіями. Якщо вони щось випробують, за ними йдуть інші. Звісно, такі компанії можуть самі організувати закордонні поїздки для своїх співробітників. Однак глибину розкриття польових проблем у різних аспектах ми забезпечуємо краще.

Наші маршрути подекуди настільки насичені, що польові роботи здаються учасникам відпочинком.

– Виходить, щоб співпрацювати з великими компаніями, як МХП чи «Вілія», доводиться довго вибудовувати відносини?

– Так, до таких компаній потрібно йти роками. Наприклад, холдинг «Вілія» (ТзОВ «Волинь-Зерно-Продукт») замовив у нас специфічну тему – управління гноєм. Їх цікавили системи гравітаційної сепарації гною від піску. Нам довелося знайти фермера-інженера, який винайшов таку систему. Як тільки ми організували поїздку, керівник компанії Євген Степанович Дудка сказав: «До нас у команду потрапити важко, але коли вже ти там, вийти з неї ще важче». Сьогодні «Вілія» є учасником нашого Польового АгроКонсиліуму.

Ми постійно змушені глибоко занурюватися в теми, будувати мости з найкращими експертами у світі, щоб надати замовникам інформацію й рішення, які вони самі не можуть знайти. Так і формується контент наших подій – від потреб аграріїв до експертних відповідей.

– Назвіть кілька тем ваших поїздок за робочими програмами.

– Наша найбільша поїздка цієї осені була присвячена системам обробітку ґрунту. Ми відвідали фермерів і консультантів із Середнього Заходу США, яких визнають лідерами в цій тематиці. Також побували на заводах і підприємствах, що виробляють обладнання або надають агросервіс. До речі, це була найбільша агроекспедиція не тільки з погляду географії, а й за кількістю учасників – 31. І ми провели програму без збоїв.

Паралельно зараз триває наша поїздка по Європі, присвячена покривним культурам і відновлюваному сільському господарству. Ми порівнюємо підходи в Австрії, Німеччині, Угорщині. Польща також була запланована, але місцеві фермери надто стривожені останнім часом і, на жаль, не готові до співпраці з українцями.

Раніше, 2023 року ми провели велику експедицію, присвячену живленню рослин. Об’їздили весь Середній Захід США, порівнюючи два підходи: живлення рослин та збалансування ґрунту.

Нещодавно завершили АгроЕкс­педицію по Новій Зеландії. Там ми побачили успішні приклади агровиробництва в найрізноманітніших умовах: від 300 мм до 3000 мм річних опадів. До речі, відвідали фермера Еріка Вотсона – рекордсмена Книги рекордів Гіннеса за врожайністю пшениці (17,439 т / га 2022 року) і діагностували в нього брак міді, що дає надію на нові рекорди у його виконанні. До речі, він дуже підтримує Україну та обіцяв приїхати вже цього червня.

Підходи та нові тенденції

У таких АгроЕкспедиціях удається побачити результат найрізноманітніших підходів до одних і тих самих завдань. Наприклад, у США програма живлення азотом раніше ґрунтувалася на співвідношенні 1:1. Тобто на кожен бушель кукурудзи (27 кг) застосовували фунт азоту (400 г д. р.). Це стандарт, якого дотримувався фермер Кевін Розенбаум, котрого ми неодноразово відвідували. Проте зараз він змінив підхід, зменшивши дозу азоту до 0,7 фунта на бушель завдяки покращенню стану ґрунтів.

Наразі вже інша тенденція: експерименти Університету Пердью (штат Індіана) з використанням елементів точного землеробства. Там проводять моніторинг DIFM (Data Intensive Farm Management) не тільки в США, а й у Південній Африці, Канаді, Новій Зеландії, Австралії та Європі. Вони дослід­жують, як кукурудза реагує на різні дози азоту залежно від географії.

Крім подорожей із точного землеробства ми організовували прог­рами, присвячені виробництву молока, вирощуванню овочевих культур, переробці кукурудзи, сої, олійних культур і навіть коноплі.

Також була велика програма з відновлюваного землеробства. Наприклад, відвідали американського фермера, який робить компост із залученням черв’яків, а концент­рат із цього компосту вносить під час сівби в рядок. Побували на його фермі, де вирощують цих черв’яків і фільтрують концентрат.

Є запит – і ми його виконуємо. Іноді запити викликають дуже широкий інтерес, тоді після поїздки закріплюємо знання нав­чальними заходами в Україні. Саме так було з конференцією «Корінь проти заліза».

База наших напрацьованих клієнтів і висока комунікаційна мережа в аграрному середовищі США допомагають нам глибоко занурюватися в будь-яку тему, яку вимагає замовник.

«Польовий АгроКонсиліум – 2025»: нові підходи

– Романе, давайте поговоримо про майбутній «Польовий АгроКонсиліум – 2025». Які його основні особливості й що нового ви плануєте?

1. Учасники

Безпосередніми учасниками заходу стануть щонайменше 15 господарств, кожне з яких надасть три різні поля для дослідження: найкраще, середнє та найгірше. Ми відбираємо зразки ґрунту для аналізу в чотирьох лабораторіях: Kernel Lab, Ward Laboratories Рея Варда; Perry AgLab Ніла Кінсі і Logan Labs Біла МакКібена.

Ці лабораторії представляють дві різні школи живлення: перші дві фокусуються на технологіях живлення рослин; дві останні аналізують збалансування поживних елементів ґрунту.

Крім цього, у Ward Laboratories буде проведено аналіз біології ґрунту, а в Logan Labs – дослід­ження ґрунтової пасти. Усі дані будуть підтверджені додатковими результатами аналізу листків рослин, проведеного Kernel Lab, що є лідером серед українських лабораторій.

2. Об’єктивний підхід

Ми не схиляємо учасників до одного методу чи технології. Лабораторії дають рекомендації, а агроконсультанти пояснюють, як і для чого їх впроваджувати. Кожне господарство самостійно обирає підходи, пробуючи один або обидва варіанти. Під час АгроКонсиліуму ми проводимо аналіз листків рослин із цих полів. Наприклад, якщо елемент, якого бракувало, внесено, але за результатами аналізу листка його все одно недостатньо, це свідчить про інші проб­леми.

Можливо, потрібно змінити методику внесення, врахувати фізику ґрунту чи розвивати кореневу систему рослин. Експертна рада аналізує ситуацію та пропонує дальші дії.

3. Нові акценти: педологія

На заході працюватиме експерт із ґрунтознавства (педолог), який оцінює ґрунт не тільки на поточні проблеми, а й на його потенціал і поведінку в майбутньому.

Він оцінює стабільність фізичних характеристик ґрунту та визначає його «терплячість» до умов господарювання.

Наприклад, українські аграрії люблять орати, але як довго це можна робити без шкоди? Зав­дання педолога – визначити точку неповернення та вказати на можливі майбутні проблеми.

4. Точне землеробство

Ще один акцент зроблено на точному землеробстві. Це ініціатива нашого спонсора – компанії «Агросем». У рамках «ПАК-2025» головний агроном проєкту Віталій Грищенко допомагатиме фермерським господарствам:

• налаштовувати техніку для виконання завдань без необхідності купувати нову;

• виконувати аудит підприємств за авторською аналітичною матрицею ефективності господарства.

На першому етапі консиліуму фермери отримають аналітику управління своїм господарством із рекомендаціями щодо покращення.

5. Іноземні експерти

На консиліумі працюватимуть вузькоспеціалізовані фахівці зі США, Британії, Канади та Німеччини. Наприклад:

• експерти з вирощування актуальних для нас культур: куку­рудзи, сої, соняшнику, ріпаку, пшениці, картоплі, моркви та цибулі;

• фахівці із захисту рослин, гербологи та експерти з живлення.

Перед подією вони проведуть кілька онлайн-сесій (лютий-березень), де представлять найсучасніші підходи до вирощування культур. Ці презентації будуть адаптовані до конкретних господарств і їхніх проблем.

6. Формат консиліуму

Ми обрали формат консиліуму, де кожен експерт ділиться власним досвідом і знаннями. Ніхто не претендує на роль остаточної інстанції. Різні погляди допомагають сформувати повну картину й ухвалити найкраще рішення.

7. Науковий підхід

Основна відмінність «ПАК-2025» – це послідовність і повнота досліджень. Ми використовуємо всі відомі світовій агроспільноті сучасні технології, контролюємо кожен етап їх втілення і запобігаємо помилкам, які можуть зіпсувати кінцевий результат.

Наприклад, перша точка – відбір зразків ґрунту. Якщо зробити це неправильно, всі дальші дані будуть хибними.

Підсумок: знання як головна допомога

Ми привозимо в Україну найкращі світові технології, випробовуємо їх і надаємо об’єктивні висновки щодо їхньої ефективності. Ми не обмежуємося одним регіоном, а прагнемо врахувати різні ґрунтово-кліматичні особ­ливості.

Найкраща допомога – це знання. Саме знання допомагають бути успішним у довгостроковій перспективі, і це те, що за кордоном називають українською стійкістю.

Участь малих фермерів і підтримка аграрної освіти

– Чи будуть учасниками «ПАК-2025» малі фермери, які, на відміну від холдингів, більше зосереджені на ощадливому обробітку ґрунту або на органічних технологіях?

– Ми запрошуємо всіх, не лише холдинги. Це ж стосується і віт­чизняних науковців. Наша реклама відкрита для всіх, як і доступ до участі. Ви ж знаєте, ваш журнал читають ті, хто готовий заплатити за передплату 1000 грн, правда? Так само й у нас: є внески за участь, а для тих, хто хоче заощадити, є онлайн-формат, який найдешевший, але настільки ж інформативний.

Хто шукає, той завжди знайде. Я ж не буду напрошуватися до аграрних університетів чи Академії аграрних наук. Якщо вони хочуть залишатися у своєму замкненому просторі, це їхній вибір. Багато аграрних науковців досліджує лише на своїх невеликих ділянках, захищає дисертації та пише статті у виданнях, які здебільшого не мають практичного значення для фермерів. Це дві різні планети! Ми відкриті для тих, хто прагне вчитися і впроваджувати отримані знан­ня у свій бізнес. Наприклад, тісно співпрацюємо з біологинею Людмилою Білявською, легендою в царині відновлювального сільського господарства Леонідом Центило та іншими українськими науковцями, що прагнуть розвитку.

З фермерами ситуація схожа: якщо хтось задовольняється безплатними порадами в YouTube або просто пишається відео гарної оранки на своєму полі, то він і далі так працюватиме. Проте хто справді прагне корисного досвіду, той їздить по світу, пробує, іноді помиляється, але зрештою досягає результату.

Сьогодні найкращі світові експерти самі приїжджають до ваших полів. Вам не потрібно витрачати великі гроші, щоб летіти за досвідом у США, Європу чи Нову Зеландію. Проте, щоб оцінити цю можливість, потрібно хоча б мінімально інвестувати. Безплатне ніколи не цінується належним чином. У цьому підході ми схожі на американців: щоб інформація чи послуги сприймалися серйозно, вони мають бути оплачуваними, навіть символічно.

Ми розуміємо, що в аграрній освіті фінансові можливості не завжди високі. Тому через наш благодійний фонд істотно знижуємо внески для викладачів університетів й інститутів. Це дає їм змогу брати участь у консиліумі за умови, що вони готові працювати над собою, а не читати лекції за застарілими підручниками.

Для студентів участь узагалі безплатна. Якщо українські аграрні університети проявляють реальний інтерес, ми навіть передаємо матеріали для використання в програмах навчання. Однак для цього потрібен офіційний запит, щоб ми розуміли, кому і з якою метою надаємо ці матеріали.

Особливу увагу ми приділяємо невеликим фермерським господарствам, які постраждали внаслідок російської агресії. Для них надаємо участь у консиліумі безплатно або зі значними знижками. У нас були такі учасники в минулих консиліумах, є і в нинішньому.

Слід розуміти, що організація такого рівня заходу, як «ПАК-2025», передбачає витрати в десятки тисяч доларів. Отже, посильна фінансова участь має бути.

– З яким найменшим банком землі фермерське господарство може бути учасником і приймати консиліум?

– Це може бути господарство із кількасот гектарів – від 500 га точно. Для картопляних господарств – навіть від 100 га.

Завдяки великій кількості господарств-учасників кожен фермер отримує рекомендації для схожого з ним господарства, враховуючи його клімат і ґрунти. Якщо фермер не може оплатити внесок, щоб стати приймаючою стороною, він може долучитися до «ПАК-2025» як слухач. Най­доступніший варіант – онлайн-участь. Це дає змогу спостерігати за всім процесом, отримати протоколи аналізів і рекомендації, не виходячи з дому.

– Наскільки наразі сформовано пул учасників «ПАК-2025»? Чи вже розпочато роботу?

– На цей момент пул експертів практично сформований, визначені спонсори, а також відібрані фермерські господарства для участі в офлайн-форматі. Ми завершуємо набір онлайн-учасників, і ще є можливість долучитися.

Наразі активно працюємо з прий­маючими господарствами: проводимо аудит їхніх виробничих процесів та відбираємо ґрунти для аналізу. Фермери сплачують символічну суму, щоб їхні поля дослід­жували провідні експерти світового рівня, серед яких автори відомих книг. Ми вже переклали українською дві ключові книги: Ніл Кінсі «Практична агрономія» (збалансування ґрунтів); Дон Хюбер «Мінеральне живлення та хвороби рослин». До «ПАК-2025» готуємо ще два переклади книг від Біла МакКібена, що висвітлюють сучасний погляд на живлення рослин. Ми обираємо лише ті видання, котрі отримали схвальні відгуки професіоналів у США. Частину книг даруємо учасникам, частину продаємо, а деякі надаємо за донати для відбудови фермерських господарств, які постраждали через війну.

Серед експертів, які вестимуть господарства, будуть уже відомі з попереднього консиліуму Ніл Кінсі, Майкл МакНіл, Йорк Байєр, Алан Перрі, Брюс Хор, Стівен Ван Вліт. Долучаться відомий консультант, автор книг із живлення Біл МакКібен та Балас Больф. Ми ретельно підходимо до підбору консультантів, щоб їхні знання відповідали потребам господарств.

– А з вітчизняних науковців- рослинників, ґрунтознавців, фахівців із фізіології й живлення рослин ви нікого не залучаєте? Це суто американський досвід?

– Ми відкриті до співпраці з українськими фахівцями, і дехто з них уже бере участь у наших подіях. Проте, на жаль, більшість не виходить із зони комфорту. Багато хто працює за застарілими підходами та не прагне рухатися вперед.

Є й інший бік: найкращі з вітчизняних науковців орієнтуються на зарубіжні публікації. Однак часто їхня робота обмежується невеликими експериментами, що не дають достатньо практичних висновків.

Ми готові залучати українських спеціалістів, які прагнуть розвиватися, а не замикаються у вузькому колі звичних методик. Хоча досвід американських колег, як правило, є більш масштабним і прикладним.

Ми багато уваги надаємо технології Кінсі / Альбрехта, це так, але треба і в цьому найти економічну доцільність. Бо слідувати в усьому за Нілом Кінсі, це як кинутися у вир з головою, надто ризиковано. Його рекомендації може витягнути тільки такий як Руперт Ліндлмайєр з Німеччини, у кот­рого висока маржа в бізнесі.

Тому весь цей Польовий АгроКонсиліум спрямований на те, щоб дати відповідь на закид: «Американці знають, як робити в себе, з їх умовами, хай приїдуть до мене з моїми опадами й розкажуть, що зробити конкретно мені!». Ось, будь ласка, вони їдуть.

– Чи змінюється підхід фермерів після участі у консиліумах?

– Звісно, так. Хоча видимі зміни в господарювання не завжди з’являються одразу, фермери починають замислюватися і поступово запроваджують нові підходи.

На початку ми часто стикалися із самовпевненістю: «Чого я маю в них учитися? Я орав, мій батько орав і дід орав – і все було добре!».

Наше завдання – не переконувати, а показувати ширший досвід, зокрема помилки. Фермери мають змогу самі зробити висновки.

Освітній проєкт, а не турагенція

– З одного боку, ви схожі на турагенцію, з іншого – займаєтеся просвітництвом…

– Саме через це іноді виникають запитання. Наприклад, один із банків цікавився, чому ми не оформлені як туристична агенція, якщо організовуємо поїздки? Чому в нас немає туристичних КВЕДів?

Проте ми не турагенція. Ми – освітній проєкт! Використовуємо інструменти бронювання, забезпечення логістики та перекладу для досягнення нашої основної мети – забезпечення освітнього процесу підвищення кваліфікації наших аграріїв.

Наше головне завдання – навчати аграріїв міжнародного досвіду через різні формати. Для тих, хто не може виїхати за кордон, ми привозимо провідних іноземних консультантів в Україну. Як кажуть: якщо гора не йде до Магомета, то Магомет іде до гори.

– То, може, ви вбачаєте в цьому свою місію?

– Місія – це наш фонд. У нас є ще одне крило – Благодійний фонд «Світ відбудовує українське село» (WRRU), який працює з початку війни. Його мета – підтримка постраждалих фермерів, особливо малих господарств, й української аграрної науки.

Наразі ведемо діалог із Говардом Баффетом щодо спільних проєктів із відновлення ґрунтів. У цьому бере участь Людмила Білявська, знана українська науковиця, ґрунтознавиця та мікробіологиня. Її експертність є ключовою для досягнення успіху в цьому напряму. Ось це і є наша місія. А все інше – це бізнес, але бізнес із соціальним складником, що сприяє зміцненню українського агросектору.

– Скільки разів ви були в США?

– Більше, ніж є самих штатів у США. Навіть більше, ніж їх бачить Дональд Трамп. Ще з дитинства я мріяв об’їздити всі штати Америки. Ця країна завжди мене захоплювала, адже я виріс на фільмах Клінта Іствуда та інших вестернах про Дикий Захід.

Навіть сьогодні не перестаю дивуватися багатогранності цієї країни. Завдяки численним поїздкам я добре вивчив аграрне середовище, особливо Середній Захід, який є серцем американського сільського господарства.

– На ваш погляд, що спільного і що різнить американських й українських фермерів? Яке їхнє майбутнє?

– З 2008 року українські фермери інтенсивно освоюють західні технології, особливо американські. Уже сьогодні можна сказати, що ми часто використовуємо їхні інструменти ефективніше за самих американців: техніку, дрони, насіння. Навіть їхню зброю на війні.

Ми всього цього не розробляли, але навчилися користуватися, адаптували й у багатьох аспектах перевершили. Проте є важливі відмінності. Вік середнього американського фермера досить високий і продовжує зростати. У нас же, навпаки, багато молодих агрономів, які активно інтег­рують сучасні IT-рішення. Як сказав німецький консультант Йорк Байєр, наші аграрії хоч і не працюють із «землею під нігтями», але демонструють глибоке розуміння нових технологій.

Коли завершиться війна, впевнений, що українські фермери будуть прагнути ще комфортніших умов роботи. Це означає перехід на дистанційне управління, комп’ютеризовані й автоматизовані системи, які мінімізують ризики і допомагають точно передбачати результати.

В США спостерігається інша тенденція. Фермерські справи часто залишаються без продовження. Раніше ферми передавались від батьків до синів, але тепер діти майже не залишаються в цьому бізнесі. Коли батьків не стає, діти часто не хочуть покидати свій комфортний офіс, де працюють за іншими напрямами. У таких випадках фермерський бізнес продається.

У США є компанії, які професійно оцінюють усі процеси та потенціал господарств. Це схоже на те, що ми робимо в рамках наших консиліумів – проводимо аналітику управління, оцінюємо ефективність. Маючи такий «паспорт» бізнесу, діти можуть або продов­жувати справу, або продати її з вигодою.

Ця модель чекатиме й на наших фермерів, якщо династії не продовжаться. Проте це не трагедія, а скоріше новий підхід до управління.

Тут наш дім

– Звідки ви родом? Розкажіть про вашу сім’ю.

– Я з Луцька. Мій дід був галичанином зі Львова, а бабуся – з Луцька. Разом із дружиною Лесею ми виховуємо трьох дітей.

Під час найбільш гострої фази війни, у квітні, мені довелося вивезти сім’ю з України. Над нашим дахом вибухнула ракета, і залишатися було небезпечно. Проте щойно стало спокійніше, ми повернулися до Києва.

Син, хоча ще школяр, уже виступає в ролі помічника і другого координатора наших заходів. Він володіє англійською, захоплюється технологіями й зібрав уже другий дрон для ЗСУ, буквально «від А до Я». Його проєкт із колегами по гуртку робототехніки став найкращим на рівні України.

Зізнаюся, нам пропонували залишитися в США чи Німеччині. Ми могли б жити там спокійно, я міг би продовжувати організовувати аграрні тури. До речі, в США немає компаній, які займаються подібним. Ми возили американців до Нової Зеландії, і вони були в захваті.

Однак я переконаний, що для «українця з головою і руками» немає кращої країни, ніж Україна. Тут наш дім, і саме тут ми можемо створювати значущі зміни.

Ми віримо, що справжня стійкість будується не на разовій допомозі чи обладнанні, а на здобутих знаннях і здатності їх ефективно використовувати. Саме тому наш оновлений слоган звучить як Omnia mea mecum porto – «Все своє (знання) ношу з собою».

Це не лише про нас, це про кожного учасника наших проєктів, котрий отримує нові знання та практичний досвід, який можна застосувати прямо зараз. Адже ми знаємо: знання – це найцінніший актив, що завжди залишиться з нами, допомагаючи досягати успіху навіть у найскладніших умовах. Його навіть орки не здатні у нас відібрати.

В України величезний потенціал. І ми робимо все можливе, щоб допомогти цей потенціал реалізувати.

До зустрічі на наших подіях!