На шляху точного землеробства

І розмова склалася цікава і актуальна, про успіх і вміння відповідати на виклики, про те, чим сьогодні живемо і про що мріємо.

– Геннадію Леонардовичу, що за цією назвою – СТОВ «Васюти»?

– Це 2 тис. га у Волинській області, поблизу Ковеля, великий масив праворуч траси М 07, відомої в народі як «Варшавка». Ще є господарство СТОВ «Білинське», сусіднє, наразі вони в одному пулі об’єднані під холдингом ТОВ «Національна аграрна компанія». Однак у свідомості аграрної спільноти мене знають більше по господарству «Васюти», де я власником уже 9 років. Колись починали із 800 га, потім дійшли до 2 тис. га – десь просто приєднували, десь доводилося корчувати кущі й дерева. А цього літа я збільшив банк землі до 7 тис. га…

– За один сезон відразу на 5 тис. підросли? Це просто стрімкий ривок…

– Ситуацію створила війна. У травні нинішнього року я отримав від свого інвестиційного партнера Віктора Базильчука пропозицію про спільне вход­ження в новий аграрний проєкт: я – як експерт із вирощування сільгоспкультур, він – із фінансовим ресурсом й інвестиційним баченням. Ми спільно придбали на півдні України – в Одеській і Миколаївській областях – 5 тис. га з елеватором на 12 тис. т. Колишні власники-іноземці господарювали тут 10 років, але з початком війни, коли вона стала близькою до цих угідь, вирішили покинути Україну, а ми вчасно побачили й підхопили цю можливість для нас. Придбано три господарства: ТОВ «Криничанське», ТОВ «Амбер Агро» і ТОВ «Южне», які ми об’єднали під одним брендом «СВІТФАРМ». У цьому проєкті я виступаю як технолог й операційний директор. По суті, таким операційним директором (хоча й власник) я є й у СТОВ «Васюти» на Волині.

Компетенції і досвід – джерела

– Розкажіть про початок свого становлення: звідки ви, як потрапили в цей бізнес, де набиралися досвіду й хто були вашими вчителями.

– Родом я з Миронівського району, точніше – селища науковців-селекціонерів села Центральне, мій батько був директором дослідного господарства «Еліта» при Миронівському інституті селекції пшениці ім. В. М. Ремесла. Батько товаришував із Василем Миколайовичем, а я вже – з його онуком, ось такі династійні зв’язки. Тому моє становлення брало початки ще звідти, з цього інституту. 1998 року я з червоним дипломом закінчив агрономічний факультет НУБіП, на кожному курсі й на державній практиці був в інституті, на дослідницьких пшеничних полях, практикував ази майбутньої професії під керівництвом відомих селекціонерів. Однак більш практичну школу пройшов уже після навчання – спочатку в СП «Агропрогрес» під керів­ництвом Володимира Левченка, а потім справжній вишкіл – у МХП, у Юрія Косюка. Це дуже сильна особистість, потужний лідер, від котрого я перейняв го­ловну філософію – не робити сто справ відразу, а тільки ті, які дають максимальну ефективність. І ще одна його риса послуговується мені завжди – правильно мотивувати тих, хто навколо тебе. Потім працював у Віталія Цехмістренка, Олега Бахматюка. Я розбудовував елеватори, будував комбікормовий завод. Паралельно закінчив Києво-Могилянську бізнес-школу й у мене виникло непереборне бажання створити власний бізнес… І 2016 року я став власником господарства-банкрута.

– За який час ви його підняли в «плюси»?

– На четвертий рік. Перші три роки я будував на цих землях належний агрофон, вичищав ґрунти від великої забур’яненості, водночас на ринку з 2016-го по 2019 р. були певні «гойдалки», а тоді вже вийшли й у плюси. І я побачив світло попереду. Це реальна парадигма ринку – ти на третій рік роботи на землі починаєш усвідомлювати, що і як ти робиш, з ким і який прибуток це може тобі генерувати.

– Так кажуть же, що проблеми – це справжня школа, їх розв’язання веде до становлення й агронома, й керівника…

– Це справді так. Насамперед у цьому господарстві я отримав величезну строкатість ґрунтів. На той момент я навіть не усвідомлював цього. Зрозумів згодом. Однак саме ця велика строкатість ґрунтів і дала мені поштовх іти в точне землеробство в 2019 році. У нас видів-підвидів ґрунтів близько десяти! Це сильно відбивалося на собівартості й урожайності.

Сьогодні на Волині в СТОВ «Васюти» в нас усі 2 тис. га повністю відцифровані, ми під точним землеробством уже чотири роки. Повністю автономні щодо техніки, самостійно виконуємо всі операції, крім обприскування дроном – десикації соняшнику. Ми десикуємо ту площу соняшнику, яка йде під посів озимої пшениці, аби раніше забрати його з поля, раніше підготувати поле під сівбу наступної культури, дати добрива й посіяти в оптимальні агрономічні терміни. Це єдина технічна одиниця, котру я не придбав і цього поки що немає в моїх планах. А так усе, що стосується обробітку ґрунту, сівби та збирання (сівалки, трактори, комбайни) – все це в мене на хорошому сучасному рівні.

– Якщо точне землеробство, то це одна лінійка техніки?

– Ні, в нас різні бренди: трактори John Deere, комбайни Claas Lexion, три сівалки – Kinze з Precision Planting, Väderstad Tempo з деякими опціями Precision Planting і Horsch Pronto DC 6, яка сіє ріпак, пшеницю, сою. Все з рідкими добривами. Плідно й тривалий час співпрацюю з біотехнологічною компанією BTU. Я з тих агрономів, які вірять у мікробіологію, у кожній із культур сівозміни використовую бактерії, цим пишаюся й покладаю велику надію на біологізацію ґрунту.

Паралельно ми підписали угоду з Аgreena й увійшли в програму АgreenaCarbon щодо впровад­ження методів регенеративного землеробства. Сподіваємося на карбонові сертифікати й гроші за них. Хочемо дочекатися їхньої сертифікації Verra та вийти на зовнішній ринок одним пулом у колі однодумців, аби отримати найкращу ціну.

Від плугів до штучного інтелекту

– Участь у цій програмі змінює ваш обробіток ґрунту, чи не так?

– Так. Кардинально змінює. До цього часу ми тягали плуга, як і всі навколо – сусіди орють і ми оремо. Тепер у нас інший шлях – перейшли з класичного обробітку до ощадливого господарювання, карбонові сертифікати категорично не бачать оранки. Супутники кілька раз на день роблять знімки, тож обманом у цю справу не заїдеш – твою оранку видно й сьогодні, й рік тому, і п’ять тому. І ми перейшли на поверхневий обробіток. Стали накопичувати рослинні рештки на глибині 10 – 12 см і додавати до цих реш­ток бактерії та деструктори стерні. Природна мінералізація рослинних решток відбувається за 3 – 4 роки, однак нам треба пришвидшити ці процеси хоча б на половину. Завдяки нинішній технології ми як мінімум на 1 – 2 роки скорочуємо шлях повернення в баланс живлення кореневої системи фосфору, калію, азоту й мік­роелементів для наступної культури. Ми відразу усвідомили, що це наші гроші, які можемо швидко повернути в обіг.

– У цю програму входять і нові землі на півдні?

– Коли я, вже як експерт із технологій у нашій зоні, зокрема на Волині, прибув до Одещини на оглядини полів, то їхній вигляд від господарювання за способом, що був наближений до No-till, мене ледь не шокував. Усе було вкрай занедбано, особливо за останні два роки війни – то вже був і не No-till насправді. Звісно, що будемо намагатися вивести ці площі на нормальний рівень менше ніж за традиційні для цього три роки, й вже сьогодні поля мають інший вигляд. Застосовуємо поверхневий спосіб обробітку за допомогою цікавого котка-подрібнювача із зовсім невеличким діаметром, який робить зі стерні й ґрунту мульчу на 2 – 3 см. Сіємо посівним комплексом John Deere 1890, модернізувавши його розчисниками ряду. Отримали цього року на півдні 100 % сходів ріпаку на 2,1 тис. га.

Звісно, що поступово до всіх наших програм долучатимемо й цей наш проєкт. Ми одними з перших приєдналися до Cropio – системи супутникового моніторингу посівів – ще 2017 р., за сім років маємо накопичену базу даних по господарству. Землі на півдні ми теж приєднали до системи Cropio, платформи цифрового землеробства Climate FieldView, до John Deere – Operations Center і вже всю нинішню осінню посівну здійснювали на Одещині й Миколаївщині з елементами точного землеробства. Тобто господарство за один рік від неприбуткового, недоглянутого перейшло на цифрові поля й з елементами точного землеробства. Нині готуємося до внесення КАС – там його ніколи не вносили й не було матеріальної бази для цього! Придбали необхідне обладнання, підготували майданчики, переобладнуємо обприскувачі й 10 – 15 грудня двома обприскувачами на 4200 га будемо вносити КАС за диференційованими картами. Ось це вже наші нові реальні кроки.

Аналіз ґрунту як база

– А яким був початок цього шляху – шляху до точного землеробства? Де вже відчули ефективність?

– Для мене завжди було питанням: чому ми добрива кладемо однією нормою 150 кг / га NPK по всій площі, а врожайність отримуємо всюди різну? І головне – що з цим робити та як виправляти ситуацію? Й коли на одній із конференцій я почув у виступі спікера, що чим ґрунт строкатіший, тим інвестиції в точне землеробство повертаються швидше, – це стало для мене тригером. Свої інвестиції я спрямував у точне землеробство.

Найперше, що зробив – пройшов курс аграрної освітньої онлайн-програми «Культиварій», водночас у мене була можливість спілкування напряму з експертами навчання, тож я сформував свій план переходу на точне землеробство. Мета перших років – зменшити на 10 % витрати й на 10 % підняти врожайність – це було червоною лінією в нашій діяльності.

Далі був перший практичний крок – аналіз ґрунту за допомогою компанії AgriLab у WARD, Laboratories, Inc., США. Оскільки в нас яскраво виражена строкатість ґрунтів, ми й замовили аналіз по зонах продуктивності, а не 10-гектарною сіткою. Аналіз ґрунту розкладає ваші поля по зонах умісту азоту, калію, фосфору, органічної речовини, інших елементів. Ви дивитеся, які у вас обмежувальні фактори – десь була висока кислотність, десь – лужність, як не дивно. Коли ми побачили всю цю картину, то пов­ністю відмовилися від комплексних NPK.

– Кидали зайве?

– Наші ґрунти в певних ділянках потребували високої дози калію, тоді як фосфору там було достатньо, а гранула NPK і на 5 % не вирішувала дефіциту калію, а фосфор давала зайвий. Ну й інші комбінації. Ми просто сплачували зайві кошти за синтез азоту, фосфору і калію в одну гранулу, що є далеко недешевим процесом. Водночас платили за логістику – доставку добрива, виконували роботу з викладення його до кореневої зони, а воно там було не настільки й потрібним. От що нам відкрив аналіз ґрунту.

Тепер ми вносимо калій, фосфор й азот точно згідно з їхніми потребами по зонах забезпечення і продуктивності. Кожному елементу – належна увага. І через чотири роки вже спостерігаємо картину нашої роботи – зони строкатості, наскільки це можливо, стали вирівнюватися. Ми зробили аналіз ґрунту і нинішнього, 2024 року. Оскільки компанія AgriLab виграла грант в USAID Agro щодо здійснення аналізу ґрунтів за їх фінансової підтримки, ми одними з перших долучилися до цієї програми й здійснили повторний аналіз, який підтвердив, що в нас зростають усі показники вмісту органічної речовини, запасів важливого нам калію і магнію, збільшується ємність вбірного комплексу. Так само й на півдні в проєкті «СВІТФАРМ» ми практично на фініші аналізу ґрунтів й отримання цифрових карт елементів живлення на площі 5 тис. га.

Нині вже підступаємо ближче до наступного кроку – реалізації біологічного потенціалу гібрида. Про нього багато говорять, однак мало хто ним займається реально. Бо насамперед для цього треба створити агрофон. Це домашнє завдання на 3 – 5 років. Ми його виконали на Волині.

– Мікроелементи не входять в ці завдання?

– З мікроелементами проблеми дефіциту розв’язувати значно легше, коли ти сформуєш і збалансуєш агрофон. Коли у вас є фундамент із макроелементів, блок із мікроелементів будувати легше. І вони даватимуть більшу віддачу. Ви можете при сівбі додавати їх із рідкими добривами в зону насінини й потім під час вегетації за допомогою обприскувача. Ніхто ж не скасовував дію «діжки Лібіха» (закон обмеженого фактора) з тим, щоб не допускати, аби якийсь елемент порушував загальну рівновагу і критично впливав на ростові процеси. Точне землеробство цьому і сприяє, дає можливість збалансовувати, вирівнювати вміст цієї «діжки». Іншими словами, ви ідентифікуєте ваше вузьке місце й завдяки обладнанню та сучасним добривам його нейтралізуєте, покращуєте.

У точному землеробстві блок живлення – один із найважливіших. Далі йде диференційована сівба. Цей захід так само випливає з цих зон строкатості: одна зона має потенціал по кукурудзі – 3 т / га, друга – 8 – 10 т / га, а третя – 10 – 15 т / га. Ми раніше сіяли всюди однією нормою висіву – 72 тис. насінин кукурудзи на гектар. І ці 72 тис. насінин на 1 га в піщаній зоні, хоча ми й забрали звідти конкурентні бур’яни, мають дуже низьку ефективність живлення й у цій бідній зоні конкурують між собою. Отримуємо врожайність не більше 3 т / га. Оскільки ми цю піщану зону за короткий період свого господарювання не можемо змінити (вона ж формувалася мільйони років), сіємо тепер туди не 72, а 45 тис. насінин / га, й тепер кукурудза формує вже врожай до 7 т / га. А на ділянках із високою продуктивністю можемо висівати густіше – до 76 тис. насінин і давати підвищені норми азоту – й матимемо там теж не 8 – 10, а 12 – 15 т / га. Ось так, диференційовано розподіливши насінини по полю й так само диференційовано доставивши туди елементи живлення, ми й підняли планку середньої врожайності. Зменшивши витрати при цьому. Це і є робота точного землеробства. В цій схемі як одне ціле працюють розкидач добрив, сівалка, обприскувач.

Загалом же точне землеробство у своєму переліку містить до 20 пунктів: аналіз ґрунту, дані метеостанції, сигнали РТК, автопілоти, відключення секцій, диференційована сівба, карти врожайності й пункт, який не всі хочуть виконувати, а він точно в цьому списку – закладання дослідів, дослідницькі полігони у вашому господарстві. Напевне, отой мій юнацький досвід роботи на дослідницьких полігонах Миронівського інституту пшениці дуже згодився.

Коли на дослідних ділянках селекціонери з сотень тисяч зразків обирають лише кілька ліній з якимись особливими відмінностями, котрі себе краще проявляють, і їм надають більше уваги й через 3 – 5 років виходить новий сорт. І йде в промислове виробництво. Так і тут, у своєму господарстві на 2 тис. га ти закладаєш досліди на живлення, густоту посівів і підбір сортів та гібридів. Отримуєш результати й наступного року найкращі рішення реп­лікуєш у виробничих посівах. Від року до року вдосконалюєшся й підбираєш варіанти реалізацій технології, що найефективніші на твоїх ґрунтах за твоїх погодних умов.

Цьогорічної весни ми з лабораторією Kernel за їхніми стандартами заклали на Волині досліди на азотне живлення. Восени перед збиранням нарізали зразки стебел рослин і віддали до їхньої лабораторії на розширений аналіз, невдовзі будемо знати, як цього року в нас спрацював азот: у різних пропорціях, комбінаціях й за інших особливостей. Я пишаюся такою співпрацею з Kernel. А зараз подібне дослідження так само хочемо закласти й по калію та фосфору під урожай 2025 року. Це круто!

Дві планети бізнесу

– Що вирощуєте на обох крилах бізнесу?

– На Волині вирощуємо п’ять культур – озимі пшениця й ріпак, де добре знаємо технологію та підібрані сорти й гібриди, а навесні сіємо соняшник, кукурудзу і сою. Всі культури мають статус commodity, тобто це біржові культури, з нішовими не граємося – це не наш шлях. Свого часу в мене було шість чи вісім культур, і я добре знаю, як це дуже розпорошує увагу і сили. За всієї поваги до тих, хто цим займається, тримати однаковий фокус уваги не реально: якась культура виграє, якась програє, й головне – ціна на нішові «вистрілює» раз на три роки.

Що стосується соняшнику на Волині, то ми одні з тих, хто його нарощує, в нас він виходить. У нас під нього створюється основа – ми й бактерії даємо, і доб­рива, і певний обробіток ґрунту. Маємо врожайність завжди 3+ т / га, одне поле цьогоріч на круг закрили 4 т / га – це був наш рекорд. А на півдні від соняшнику будемо відходити.

– Ваші землі в різних кліматичних зонах, це ускладнює господарювання?

– Завдяки початку господарювання на півдні в мене з’являється унікальний досвід. Зізнаюся, спочатку в мене руки чесалися застосувати там щось із технологій на Волині, така була велика спокуса. Однак швидко роздивився, що захід і південь України – це як дві різні планети щодо технології вирощування. На Волині у нас 600 – 700 мм опадів, хоча цього літа температура доходила й до +42°С, на півдні – 200 – 250 мм, у Криничуватському на Миколаївщині – трохи більше: до 300 – 350, а іноді й до 400 мм. Щоправда, землі неподалік порту, «прильоти» з повітря щодня, земля під ногами просто гуде – це незвичний режим роботи.

Суто агрономію там веде в нас Андрій Пашковський, як місцевий досвідчений експерт. Займатися там соняшником – це стратегія одного року. Хоча загалом, якщо ти все зробив вчасно, вніс КАС, зробив підживлення збалансованим складом елементів живлення з амінокислотами, що допоможе пройти найкритичніші фази розвитку, травневі посухи з найменшим стресом і він дасть свої 2 – 2,5 т / га. Однак є один нюанс – після соняшнику наступний рік-два ти не отримаєш високий урожай, щоб там не сіяв.

Якщо ж хочеш прибутково господарювати довго, маєш і стратегію вибудовувати на кілька років. Тому наша стратегія на півдні щодо культур така: озимий ріпак – озима пшениця, майже 50 на 50, можливо 45 на 45 і 10 % – зимуючого гороху. Ще не так давно аграрії між собою жартували, запитуючи: чи не сієш озимий горох? Цього року я вперше його посіяв, 10 – 15 листопада, сорт Баллтрап. У лютому він почне вегетацію, в червні я його зберу, зроблю мульчування й після нього можна ріпак вирощувати. Горох – ідеальний попередник що для пшениці, що для ріпаку. Побачив у тому краї й льон на насіння, зовсім низенький, експортно орієнтована культура, однак ще не зважився на цей експеримент. Відтак, у нас там буде 2 тис. га пшениці озимої, 2,1 тис. га озимого ріпаку, 230 га озимого гороху й 670 га соняшнику. А раніше соняшнику там було 2 – 2,5 тис. га. На один сезон лишиться цих 670 га соняшнику, бо є певні нюанси. Соняшник цікавий ще й тим, що в тому регіоні роблять ставку на високоолеїнові гібриди, цього року премія була в межах 500 – 700 грн на тонні. Однак уже на наступний рік, якщо все буде добре, соняшнику в нас там не залишиться зовсім.

Фінанси – не головне, головне – управління

– Якщо глянути на спектр проб­лем аграрія: техніка, технологія, знання, менеджмент, фінанси, в якому порядку за важливістю ви б їх вишикували?

– Першими я б поставив менеджмент і знання, об’єднавши їх в одне нерозривне ціле. Бо знання окремо від людей не працюють. Це вершина цього списку. Коли в тебе є розуміння, як ти хочеш побудувати технологічну карту, технологію, в тебе є досвід, тоді будь-яку техніку можеш узяти на стороні, це вже не проблема. Сьогодні в Україні дуже великий парк техніки під наймання. Щодо фінансів, то можливо в когось по-іншому, але ми в себе ведемо прозору податкову політику, облік і дисципліну, ніякої «форми 2», тож для нас немає проблеми залучити державне фінансування «5 – 7 – 9», ми два роки отримували державні кредити під 0 %. При тому, що інфляція була 12 %. У мене кредитна ставка оборотних коштів була 12 % річних. Можете собі уявити? Потім стало 3 %, зараз 12 – 13 % річних.

– Що у вас під заставою?

– Ми були одними з піонерів, хто працював за аграрними розписками з OTP Bank. Вивчали цей інструмент, як тільки він з’явився, й коли на одній із конференцій про безпеку бізнесу юристи на сцені перерахували, як фермер може захистити себе від рейдерів, і першим пунктом там була аграрна розписка, я відразу подумав: «Вау! Те, що треба!».

Я зібрав усі можливі кадастрові номери (вони в нас були в Реєстрі ЄРП) і все нотаріально віддав OTP Bank у заставу під кредит. І в мене до сьогодні не було жодного рейдера. Бо їм нема на що зазіхати, бо якщо замірюються на мою землю, то нариваються на OTP Bank, а з банками мати справу – це зов­сім інший рівень. Це для мене як моя бізнес-безпека. А так – техніка і нерухомість під заставою.

За таких умов я не мав дефіциту від пропозицій банківських кредитів упродовж останніх п’яти років. Ми були прибутковою компанією з реальною історією, прозорим бізнесом і сплаченими податками.

І тут зрозуміло, чому менеджмент називають мистецтвом. У Гадзовського це не набір технологій та методик, це глибинна конструкція філософії і принципів, яскравих ідеологем і правил життя та творчості. Можливо, колись ми будемо тримати в руках підручник з агроменеджменту авторства Геннадія, можливо, його будуть вивчати і наслідувати студенти і колеги.

Головний фокус уваги – поле

– Як власник й операційний директор – які функції вашої діяльності найважливіші, чому віддаєте більше часу?

– Я вважаю, що головна наша інвестиція – поле, тобто агрономія. Ти найбільше маєш працювати з тим, що забезпечує тобі основу для прибутку. Трейдера ти можеш найняти, найняти аналітика, він вісім годин на добу щодня буде дивитися у п’ять моніторів, де скачуть біржові рядки, й одного разу скаже: «В тебе є три дні зафіксувати сою. Ось три компанії для цього, там «горить» наповнення кораблів». Усе – ти це робиш, його праця окуповується. Важлива функція – менеджмент. Києво-Могилянська бізнес-школа дала знання розділити мою команду на групи – хто може вчинити подвиг, хто не може. Я розставляю їх згідно з їхніми здіб­ностями: де треба подвиг, і там, де просто рутинна робота, й ти від нього не вимагаєш подвигу, але такі виконавці теж потрібні на кожному виробництві. З тими, хто здатен вчинити подвиг, ти прямуєш уперед, додатково мотивуєш за результативність. У Косюка мотивація персоналу прописана до найтонших дрібниць. Для таких людей, що можуть вчинити подвиг, і я прописую мотивацію. Ти зібрав команду, вони тобі вірять і ти їм віриш. У такому командному дусі ти можеш досягнути високих результатів.

Ще на початковому етапі компанія «Байєр» подарувала нам круту можливість – дали грант на дослід­ження підвищення ефективності: приїздила група фахівців (ґрунтознавців, фінансистів, HR-фахівців з управління людськими ресурсами, персоналом), які зробили повний аудит нашого господарства й написали мені отакенну книгу рекомендацій. І ви знаєте, це для мене стало настільною книгою на кілька років, за котрою щось я виконую й досі.

– А ви жорсткий керівник? Багатьох звільнили за весь час роботи?

– За той час, коли ми господарство-банкрот виводили у прибуткове, персонал змінився відсотків на 30, через різні причини. Голов­ний агроном із часом просто пішов іншим бізнес-шляхом, а я зустрів агронома-однодумця, Станіслава Положевця, з яким ми чудово розуміємося й пліч-о-пліч ідемо в напрямі вдосконалення точного землеробства і дослідницької діяльності. Загалом у мене чітко працює принцип делегування. Я на початку письмово прописую, що хочу отримати від фахівця. І спостерігаю певний час. Якщо людина мене почула й виконує, то з нею делегуюся і далі, а якщо бачу її петлювання вже на початку, позбавляюся відразу. Я за своє ще недовге життя звільнив близько 500 людей. Можна вважати, що в мене жорсткий стиль управління.

– Яка у вас модель поведінки при продажах збіжжя?

– При продажах є азбучна аксіома – 30 % ти маєш законтрактувати або зафіксувати ще до збирання врожаю за старою ціною. Скажімо, якщо жнива розпочнуться 15 липня, то з 1 липня (може навіть із 15 червня) вам треба шукати покупця серед першої категорії, серед відомих міжнародних трейдерів – Louis Dreyfus, Kernel, Cargill, ADM та інших. Контракт із ними буде на 10 листків, дрібним шрифтом, але те, що там зазначено, вони виконають. Під час збирання врожаю ти теж маєш намагатися виконувати те, що законтрактував. І нічого не намагайся продавати в цей час, бо в момент збирання врожаю ціна найнижча. Це теж прописна істина. Через місяць після офіційного закінчення жнив на 30 % врожаю шукай свого покупця. Наразі інформація відкрита, фермер може бачити усі лайнапи. Якщо він більший у Dreyfus, то в цей офіс треба телефонувати й торгуватися, якщо у Cargill лайнапа немає, він покритий зерном на ті кораб­лі, які очікуються, то ясно, що Cargill вам ціни не дасть. Тобто слід дивитися, що відбувається в порту.

Ну й стежити за аналітикою. Дуже багато сьогодні її дає Barva Invest, може, хтось інший. Мені подобається аналітика від ВАР – Все­української аграрної ради, приходить щовівторка. Ось ця реалізація 30 % врожаю після закінчення жнив припадає на грудень-січень. Традиційно більшість трейдерів намагається максимально закупитися до 20 грудня, бо в них у Європі починаються різдвяні свята й вони з 22 грудня до 10 січня відпочивають. Отож, треба стежити, в кого ще є не завантажені кораблі до 20 грудня. Ну й 10 % зерна ти маєш продати з січня по березень. Якщо будеш дотримуватися приблизно такої стратегії, твої ризики ціноутворення будуть розкладені по різних страхових кошиках. Максимальної ціни ти не впіймаєш ніколи, нічого й намагатися. Адже всі commodity відштовхуються від ціни на нафту, а наш рівень впливу на такі світові макрофактори мінімальний. Однак якщо ти розклав свої ризики в 3,5 кошика (30 %, 30 %, 30 % і 10 %), в тебе є шанс, що твоя середня ціна буде ближчою до вищої, ніж ти все продав би в один день.

– У вас багато польових дослід­жень, ведете практично наукову роботу. Про науковий ступінь не думалося?

– Думалося. Я вже захистився на кафедрі рослинництва в НУБіП, за старою класифікацією – кандидат сільськогосподарських наук, за новою – доктор філософії в агрономії, – посміхнувся Геннадій Гадзовський.

– Доктор філософії? Тобто можна поговорити… – тепер посміхнувся вже я.– І що філософського в агрономії можна запровадити?

– Є такий духовний закон обміну. Гармонія в житті людини виникає тільки тоді, коли обидва потоки – віддавання й отримання – врівноважені. Щоб отримувати будь-яку енергію, її треба віддавати. Тільки тоді можлива циркуляція енергії. Ви отримуєте тільки те, що віддаєте у світ: за доброту – доброту, за турботу – турботу, за злість і роздратування – чужі сльози й скарги відповідно.

Водночас – це просто моя внут­рішня потреба. Я виступаю на інших конференціях, когось консультую сам, у когось продовжую переймати досвід, виступаю перед студентами. Я віддаю.

– Про що мрієте?

– Про штучний інтелект в агро. Цим просто «палаю». Наразі як власник вивчаю всі можливості штучного інтелекту, щоб під’єднати його до нашої накопиченої бази даних. Я активував у себе преміумакаунт ChatGPT і почав завантажувати туди файли Excel і ставити чату зав­дання, в якому форматі мені все це краще аналізувати. Вже виходять якісь перші аналізи, починаю моделювати, крутити, аналізувати.

Як у принципі Парето «20 – 80», за котрим 20 % діяльності забезпечує 80 % успіху. А завдяки штучному інтелекту можна реально оптимізувати обробку великої бази даних і знаходити ці діючі 20 %.

– Щоб ви порадили фермерам?

– Перш, ніж щось робити, дослідити землю, зробити аналіз ґрунту. Це просто азбука рослин­ництва. Я свого часу витратив 1,5 млн на перший аналіз на весь свій земельний банк, окупилася інвестиція за 1,5 виробничі сезона завдяки зміні типу добрив і їх розумному перерозподілу за зонами. Цей крок просто на поверхні лежить.

– А як у доктора філософії для загального оптимізму є порада?

– Попри всі негаразди, що впали на нашу країну, вперто прямуйте до своєї мети. Не дивіться телевізор і не копирсайтесь у негативі соцмереж – це заморожує мислення й веде до депресії. Ви можете стикнутися зі своєю скляною стелею. Розбийте її! Пам’ятайте про генетичний код і почуття гумору. Коли зовсім зле – вийдіть у поле і відчуйте його енергію. Воно зарядить ваші акумулятори позитивного Життя!