Щастя-здоров’я, рідний читачу та рідна читачко, нехай не переведуться на столі вогняний борщ і сало, хай буде достаток, щасливі діти й веселі кури та коти на подвір’ї. Значить, буде добрий настрій, сили та натхнення сіяти й вирощувати. Це ж ми тільки новорічні свята відгуляли, а вже скоро весна, і перші ці запахи землі, яку торкнуло сонце, і перший щебет пташок, але що ви мене сіпаєте, я знаю, що ще треба пережити лютий і що в березні довго може не бути тепла, й у квітні ще сніг може падати – а хто йому заборонить?

Якийсь у мене початок незрозумілий, ніби тільки зустрілись, а вже ніби треба казати «будьмо» або «шануймося» і перехиляти чарку.

Проте ми з вами зустрілися не для того, щоби ніч празникову оцю нам удвох протинятися шинками… Не для того, щоб натовктися смажениною й цибулею, бо у вас гастрит і в мене панкреатит. Не для того, щоб горлати пісень… Ех, шкода. Проте ми не для того зібралися, нам треба скласти план і бачення року, що розпочався. А пам’ятаєте, як починалися роки? На цей час тільки сповзалися хто з Мальдівів, хто з Єгипту і спантеличено роззиралися навколо: тут що? Зима? Сніг?

Зараз рік починається важко. Сніг, зима, морози. Хлопці б’ються на фронті, як леви. Ми в тилу збираємо копійки, бо, як казав Франко, лиш донатить значить жить.

Планів має бути два в кожного. Один – на сезон, що його робити, що сіяти і навіщо. Другий – на війну. Коли вона, клята, закінчиться, коли вже можна буде у власній хаті лад навести й до Європи приєднатися.

Соя – так собі, ціна на тлі інших культур непогана, але чимало її забрав внутрішній ринок на переробку, на продаж небагато і є, то, може, сої насіяти? Соняшник після цінового шоку, в який він занурив аграріїв після жнив, відхекується і ніби зводиться на ноги. Пшениця слабенько, кукурудза слабенько. То, може, соняшнику насіяти?

Не смикатися і не здаватися

А може, таки підемо, вип’ємо і будемо пісні горлати? Не треба смикатися. Не треба панікувати. Викличте агронома, сядьте, поміркуйте, як посіяти за сівозміною і не розтринькати всі пів копійки, виручені за минулий урожай. Подумайте над оптимізацією, пошукайте дешеве, але якісне і гарантоване насіння у виробників (не смійтеся з мене, таке буває на ринку).

Як купити добрива так, щоб не позичати у Гальки в крамниці, щоб не писала в зошит, скільки ви винні. Завжди в цей час на митниці трапляються якісь дива, в добривах починають шукати кацапське походження та їх завезення припиняється. І я, і ви знаємо, кому це на руку і хто за це заплатив. Ну й нехай, поки ви встигнете зробити аналізи ґрунту, щоб добрива купити саме ті, які треба, і саме стільки, скільки треба. Проте дійте за тим планом, який складений у вас багато років тому, – сівозміна не терпить панічних рухів. Завжди в господарстві є клаптики, де можна гречку посіяти, гірчичку, горох. До речі, неабияк показала себе торік квасоля. Проте дійте так, ніби війна вже закінчилася і світ з розчепіреними долонями стоїть у вас під ворітьми: дай того, що виросло.

Колись, пам’ятаю, на Полтавщині, в селі Поділ, зупинився на трасі. У селянок при дорозі – помідори, огірки, картопелька, зелень, і все таке крутобоке, апетитне.

– Ой, скільки у вас всього! – кажу.

– Та в нас є все, тіко грошей немає.

– А у мене, навпаки, – тіки гроші…

Це ж років п’ять тому, гроші тоді були – на яхту не вистачало, а на помідори якраз. Так і світ прийде до України зі скигленням: нема в нас нічого, крім грошей…

Читайте Насіма Талеба

Що? Сумуєте, бо я нічого нового вам не сказав? Я скажу, ви нікуди не йдіть, нам ще пляшку пити й пісні горлати. Проте я розумію. Ви, як і я, як і всі ми в Україні – працюєте на перемогу і чекаєте на закінчення війни.

То слухайте.

Війна не закінчиться, якщо кацапи будуть мобілізовувати якийсь непотріб на вулицях, а потім офісний планктон, а потім своїх силовиків, а потім наймати північних корейців, іранців, кубинців… Поки вони будуть клепати своє іржаве залізяччя, скуповувати по світу снаряди, що рвуться у стволі, й ракети, що падають у полі. Поки ми будемо по світу збирати коаліції, поки ми будемо втрачати найкращих, а потім кращих, а потім хороших і врешті поганих.

Війна закінчиться, тому що кацапія неспроможна її вести.

Ви ж знаєте про чорного лебедя Насіма Талеба. Насім Ніколас Талеб використав філософський термін «чорний лебідь», який визначав рідкісні події, як рідкісну і непередбачувану подію з глобальними наслідками. Такими подіями в історії людства стали, наприклад, створення Інтернету, Перша світова війна, розпад срср тощо. Все це змінювало хід історії.

Два роки на росію чорний лебідь не прилітав. Кажуть, цю імперію вважали країною з сильною армією та слабкою економікою, а виявилося навпаки. Я ж скептично ставлюся до всіх експертів і вважаю кацапію слабкою країною зі слабкою армією та слабкою економікою. Армія в них величезна, але абсолютно несучасна. А економіка вважається сильною, тому що аж два роки війни вистояла і ніби вся стала на воєнні рейки. Ніби.

Два роки вони довбаються об уламки Бахмуту та рештки Авдіївки.

Мій прогноз: вони витримають ще шість місяців і розваляться.

Цього разу я аналізую факти, а не оперую емоціями.

Факт перший. кацапія остаточно втратила свій головний світовий козир – нафту і газ більше у них не купують. А це був і важіль політичного тиску, й інструмент накопичення нечуваних грошових ресурсів. Повністю втрачено європейський ринок. Ще трохи за безцінь можна віддавати Китаю, але Китай не квапиться будувати нафтогазогони й загалом будь-якої миті може забрати половину сибіру та маньчжурії. Припливу грошей немає, не допомагають ані вмовляння ОПЕК, ані розпалювання конфліктів на Близькому Сході. Це стосується не тільки вуглецевих копалин, а й зброї – вона повністю дискредитувала себе в Україні, Індія вже відмовляється від неї, залізяччя 50-річної давнини не потрібне нікому.

Факт другий. Техніка і технології. Ізоляція кацапії веде до руйнації виробництв, усі вони трималися на імпортних верстатах і комплектуючих. А тепер усе це стабільно і послідовно виходить із ладу, і замінити це нічим. Тому зупиняються нафтопереробні підприємства – імпортні установки неможливо обслуговувати й замінювати вузли та агрегати, горять реле й комунікаційні вузли на залізниці, на елект­ростанціях, на терміналах у портах, на добувних шахтах, сиплеться медичне обладнання. Оскільки все існувало в сякій-такій системі, вихід одного вузла з ладу тягне за собою вихід із ладу безлічі пов’я­заних деталей і вузлів. В один момент помирає авіація. Відсутність авіації робить кацапію безсенсовною. Така країна не може існувати без авіасполучення, поїзд іде нею сім діб. Це можна перераховувати безкінечно, але зупинимося.

Факт третій. Відсутність світової інтеграції. Повна втрата репутації країни, над якою вже насміхаються на радбезі ООН, якій не допомагають ані фінансові інституції, ані інші країни, ані технологічно, ані грошима. Провалена дипломатія. Колишні васали відвертаються й ховають очі.

Факт четвертий. Руйнація життєво важливої інфраструктури, каналізації, енергомереж, водопостачання, тепломереж. Це не пов’язано з імпортом обладнання, хоча певною мірою пов’язано – це наслідки тотальної корупції та хибної концепції країни. В Україні така хвороба теж є, але на кацапії вона на порядок більша. Тільки ця проб­лема вимагає на кацапії чи сорок, чи більше трильйонів рублів. Яких немає і не буде. А це означає невдоволення населення, яке зростатиме через поліцейські методи придушення. Так, кацапія середньовічна, але не настільки.

Факт п’ятий. Нестача кацапів. Усі перелічені вище проблеми вимагають великої кількості вмотивованих висококваліфікованих кадрів. А кадрів там немає, і навіть некваліфікованих уже скоро не буде, не буде кому відчиняти двері пасажирам лімузинів, хоча й лімузинів не буде, і не буде кому замести біля дверей.

Тому я чекаю на травень, і не тому, що в мене у травні день народження.

Ви знаєте, чому.

Червона калина, похилилася

Не буде чорного лебедя кацапії, але будуть тисячі чорних горобців. Будуть тисячі чорних щурів і мільйони чорних жаб. Щоб цей край захлинувся у власних нечис­тотах, але не весь, щоб залишився острівець, який буде платити репарації Україні сто років. Нафтою, газом, золотом, алмазами.

Я в геополітиці не експерт. Однак, знаєте, коні в стайні чують землетрус за кілька днів до нього, коли експерти пророкують безхмарне майбутнє всьому живому на землі.

Я відчуваю цей землетрус на землі гидких сусідів, йбнрсн.

Так ви занотували? Не кіпішувати, акуратно слідувати сівозміні. Все, наливайте і будемо горлати пісні.

Починайте. Оооой у лузі… 

Ваш головний редактор