Хтось може сказати, що немає нічого простішого, ніж вирощувати сою, проте кандидат сільськогосподарських наук, заступник директора з рослинництва компанії «Західний Буг» Дмитро Кисельов вважає, що це одна з найзагадковіших культур, котра потребує особливих знань і підходів.

– Як можуть впливати на врожайність сої ґрунтові умови та попередники? Чи поєднуються ці два чинники? – запитую Дмитра.

– Наш досвід свідчить, що на першому місці за оптимальністю є такий попередник як кукурудза; на другому – зернові. Якщо вирощувати сою по сої, то втрачаємо 4% потенціалу врожайності, цукрові буряки її обвалюють ще більше – на 11%. На необроблених облогах, а також землях із невідомою історією потрібно мінусувати від середньозваженої врожайності за господарством ще 83%. На карбонатних ґрунтах можна не добрати 10–12%, а якщо на них висівається соя по сої, то загалом – мінус 27%. На високопродуктивних ґрунтах кукурудза як попередник гарантує прибавку 7%, після зернових – плюс 4% врожайності. Схема: соя по сої на таких площах не критична, бо завдяки активній мінералізації та доволі живій біоті ми нівелюємо певні проб­леми з ґрунтовими патогенами. Проте цукрові буряки в будь-якому разі провалюють урожайність.

– Яке значення має термін ґрунтообробітку та висівання?

– Термін проведення ґрунтообробітку – це дуже цікавий момент, на який мало хто звертає увагу. Навіть дуже якісна весняна підготовка ґрунту гірша від поганої осінньої. На кожному кварталі ви втрачаєте 1% потенційної врожайності, бо не так добре структурується ґрунт і гірше нагромад­жується волога. Раннє висівання до 20 квітня формує максимальну врожайність, бо ґрунт на цей час добре прогрівається та водночас зберігається достатньо вологи. Поєднання двох чинників – терміну й особливостей ґрунту – також впливає на врожайність. Найбільше її падіння внаслідок затягування терміну висівання може спостерігатися на карбонатних ґрунтах, коли вони швидко втрачають вологу. Тож якщо посієте в травні, одержите 80% запланованої врожайності. Висококомпенсаторні ґрунти більш-менш стабільно реагують на формування врожайності після пізнього висівання. На врожайність можуть також впливати способи ґрунтообробітку. Наприклад, Strip-tіll може додати до 5% врожайності. В цій технології ми використовуємо Mzuri Pro-Til.

– Чи може агроном впливати на термін вегетації?

– Господарство має висівати кілька сортів за групами стиг­лості – це класика. Проте водночас ми маємо певні механізми подовження або скорочення терміну вегетації. Скорочення відбувається завдяки десикації, але якщо ви йдете на це, порахуйте, скільки втрачаєте врожайності. Якщо ж використовуєте якісь механізми подовження вегетації, наприклад, азоксистробін, навпаки, можете сягнути піку врожайності. Соя на карбонатних ґрунтах має вегетувати 150–160 днів, на висококомпенсаторних – від 160 до 180 днів із максимальною тривалістю життя листкового апарату, це умовно 2650 теплових одиниць. У нашому регіоні здебільшого маємо кислі ґрунти, тому використовуємо різні меліоранти, а для поліпшення кислотності за наших умов – дефекати. Загальний тренд падіння врожайності йде у бік лужних ґрунтів, тобто карбонатів, пісків і решти не зовсім якісних угідь. Саме через pH ви втрачаєте близько 1 т/га врожайності. А тому ще раз наголошую на важливості меліоративних заходів.

– Яке місце в системі живлення сої мають посідати фосфор, азот, калій?

– Знову ж таки: схему живлення слід будувати залежно від ґрунтово-кліматичних умов. За умов, у яких працює компанія «Західний Буг», калійне живлення не є критичним. У нашому господарстві соя перебуває в буряковій сівозміні, коли під цю культуру ми даємо максимальну норму калію. Тож цього елемента посеред сівозміни залишається достатньо. Проте для формування стабільного врожаю слід уносити під час висівання 50–60 кг/га фосфору, тоді ви можете гарантовано одержати 4 т/га.

– Як ви прокоментуєте суперечливий момент щодо живлення сої азотом?

– Структуру живлення потрібно формувати, виходячи з ґрунтово-кліматичних умов і наявності опадів під час вегетації. У нас є досвід вирощування цієї культури з азотними добривами та без них. Урожайність із використанням азоту просіла лише за результатами одного сезону із семи, в усіх інших випадках азотне живлення вам гарантує прибавку врожайності. Ви маєте зробити баланс азотного живлення, не беріть норму зі стелі, зробіть аналізи, порахуйте, скільки перейде азоту на посіви сої від попередника. Не можна робити ставку лише на бульбочки. Вони фізично не витягнуть увесь вал урожайності, на нього працює також 20% мінералізованого азоту в ґрунті, плюс потрібно додати ще 10% на формування якості. Бульбочки, зазвичай, утворюються у фазі першого-другого трійчастого листочка, до цього моменту вам слід забезпечити рослину азотом. Для того щоб рослина почала формувати біомасу, варто внести під час висівання 7–9 кг/га азоту в діючій речовині. Загалом, ви витрачаєте на підживлення в межах 1700 грн/га – це 150 кг сої. Ми вважаємо, що для врожайності 4,5 т/га із вологою 34% нам потрібно 60 кг/га азоту. Соя доволі мляво реагує на сірчане живлення. Принаймні стійкої тенденції щодо підвищення врожайності завдяки цьому не помічено. Для аміачної селітри оптимальним терміном буде період бутонізації сої, але якщо є ризики посухи, то краще вносити карбамід або сульфат амонію.

Варто добре думати, як вибудувати структуру живлення в системі з органічними добривами в межах усієї сівозміни. Ми закриваємо органікою 100% сівозміни, але вона здебільшого йде під цукрові буряки або під кукурудзу, вносити її напряму під сою немає сенсу. Є приклади, коли аграрій уносить 100 т/га гноївки й каже, що йому продали поганий інокулянт, бо не утворилися бульбочки.

– Що є неприйнятним для вирощування сої?

– Повністю зруйнована структура ґрунту, відсутність корисної біоти. Цукрові буряки та ріпак – культури, які знищують корисну біоту. Тому слід дуже активно працювати з біологією в дальших культурах. Для прикладу: якщо сієте кукурудзу після буряків, варто вносити препарати, які сприяють утворенню біоти. Насіння сої обов’язково має бути оброблене інокулянтами. Розумна та системна робота з біологією забезпечить істотну прибавку врожайності в межах 30%, але підкреслюю: системна, бо від епізодичних заходів ефекту не буде.

– Як ви працюєте з насінням?

– Планку якості насіння ми піднімаємо максимально високо. Схожість насіння має бути не нижчою 90%. Проте цього мало, воно має бути вільним від внут­рішньонасіннєвих інфекцій. Бо тиск внутрішніх захворювань – бактеріозів і фузаріозів – впливає на польову схожість більш як на 5%. Слід враховувати, що зменшення фунгіцидних обробок в Європі призводить до збільшення фітопатогенів. Тож, коли купуєте в оригінатора дороге насіння, протестуйте його на фітопатологію та вірусологію. Ми у своїх контрактах це чітко прописуємо, але все одно зі 100 зразків, які вибираємо на рік для себе, в кращому разі лише 15% відповідає заявленим вимогам. У ході розмноження титр вірусу збільшується та може дійти до 50–60% у найнижчих репродукціях. Коефіцієнт реплікації вірусу може становити 1/7, тобто з однієї хворої насінини ви одержуєте сім хворих рослин. Порахуйте втрати. Потрібно також тестувати ефективність протруйників. Як бачимо, технологія вирощування сої має дуже багато нюансів, кожен з яких впливає на врожай.

 

читайте також:

 

Соя наших помилок і наших сподівань

 

Соя: як можна отримувати більше навіть в екстремальних умовах