Доброго здоров’я, дорогий читачу і дорога читачко, щастя вам і вашим господарствам й усім нам – перемоги.

Хто б міг подумати, що ми в таку страшну війну потрапимо всім народом ще й у ХХІ столітті. Хто міг припустити, що світ буде зруйновано, світовий порядок пожбурено в сміттєвий кошик. Хоча ні, пожбурити в кошик – це вже порядок, а тут навпаки – хаос. Світовий порядок викинуто повз кошик. Право сили замість сили права, економічний авантюризм замість економічної раціональності, непередбачуваність замість логіки. Нате, господарюйте. І ще вам мороз весною замість зими, коли все розквітло. Розквітло й зіщулилося. Не вродить.

Посіви кукурудзи теж постраждали. Ріпак прибило вже вкотре: чим його рятувати, бозна. Щасливий, хто не сіяв ще соняшник і кукурудзу. Проте таких щасливих, боюся, небагато.

До того всього балістика летить на голову, коли люди сплять. Загиблих не повернеш. Думати треба. Придумали ж українці докорінно змінити принципи, стратегії і тактики сучасної війни. Копійчаними засобами зробили неможливим застосування авіації, танків, кораблів. Треба і балістику анулювати. Це було б епічно – ядерні арсенали світових велетнів було б анульовано, ядерний заряд доправити до розташування противника можна було б хіба віслюком. Гадаю, це може бути надпотужний РЕБ, який зусиллями штучного інтелекту перепрограмовує балістику на повернення в точку пуску або змінює координати цілі. А я отримав би ступінь доктора якбитології – перспективної науки, що бурхливо розвивається в Україні. От би ще з кліматичними змінами так поборотися…

Чи нам краще поборотися з економікою? Частка сільського господарства у ВВП країни в нас не­абияка, коливається залежно від років: від 12,7 % (2021 р.) до 9,6 % (2024 р.). Хоча за внут­рішніми спостереженнями вона давно вже перевищила 30 %, особ­ливо в частині валютних надход­жень. Однак будемо керуватися міжнародними аналітичними даними, UNECE. Воно ніби й непогано, є чим пишатися, але от у ВВП Німеччини сільське господарство займає лише 0,9 %, Франції – 1,6 %, Італії – 2,3 %, Нідерландів – 1,9 %. Не проблема, що в нас 70 % країни розорано, проблема в тому, що ми мало що робимо, крім сільського господарства. Ну, була металургія, була добувна промисловість. Однак це теж сировина. А сировинні економіки – вкрай вразливі. От усі аналітики передрікають входження в епоху дешевої нафти. Тобто продавці нафти збиткуватимуть, а ми пам’ятаємо, що радянський союз падіння нафтових цін не пережив. За три роки очікують повного розбалансування ринків.

Три роки кацапія не протримається, здохне набагато раніше.

А нам треба нарощувати промислове виробництво. У всіх деіндустріалізація, в нас – індустріалізація, цілком вписується в тренд загального хаосу. Хоча тут є логіка і здоровий глузд, а це, на жаль, зовсім не модно. Модно продавати рідкісноземельні метали, й українці навіть винайшли один, запаси якого в нас невичерпні, – нитій. Проте він, як і більшість рідкісноземельних, важко матеріалізується. Однак, за моїми особистими підрахунками, ВВП нашої країни має складати трильйон доларів. А становить 100 – 150 млрд. Тобто є куди рости. І є навіщо. Я завжди говорив, що Україна може дати світу дві речі: продовольство й інтелект. Зараз додалося озброєння, причому озброєння надсучасне, для майбутніх збройних конфліктів.

А ми сидимо над померзлою кукурудзою і, читаючи рядки Шевченка, плачемо, намагаючись розправити пониклі листочки. Як же шкода! Хоча пересіяти ще можна. Однак то ж дорого. А тут Бразилія підігріває інтерес – у них грандіозно зросло виробництво біоетанолу. Цілодобово 25 заводів женуть самогонку з кукурудзи й ще 15 заводів будуються. За десять років етанолу почали гнати в 45 разів більше, планують уміст у паливі довести до 30 %. І… скоротити експорт кукурудзи на 20 – 26 %. Тож ціна на світовому ринку, де переважно кукурудзу використовують на корм тваринам, а не на спирт, помітно зросте. А в нас воно підмерзло.

Ну не всюди.

Ну не все.

Проте буде мало.

Проте буде дороге.

Ви ж помітили, що й кліматичні зміни теж не лінійні, а непередбачувані та хаотичні? Коли в нас було за сорок плюс, у Франції було вісім градусів тепла і періщив нескінченний дощ. Ну, гаразд, посуха так посуха… Проте три заморозки хвилями з інтервалом у тиждень? Це що за зміни? Глобальне похолодання? Тотальне погіршення?

Отак прийдеш додому, кішку Тому погладиш і кажеш їй: ну, розповідай, що там ще Трамп накоїв. Вона просить: візьми оту іграшку на паличці, на нитці й гойдай нею вліво-вправо. Я беру, гойдаю, Тома гасає за іграшкою, мов сіра блискавка: то в один бік, то в інший. Погралися, вона запитує: ну, ти зрозумів, що той Трамп робить? Зрозумів.

Це як змінний електричний струм, 50 герців, то в один бік, то в інший. Висновок? Треба його приєднати до генератора – і можна телефон заряджати або вулиці освітлювати. Втім він же частенько зупиняється, щоб помилуватися на себе в дзеркалі. А вже потім біжить вимагати в України права на добування нитію.

Проте нам своє робити. Насправді ми не можемо вплинути на світову політику так, щоб змінити її. Спеціально навчені люди мають цим займатися, з розумінням, що результатів може й не бути. А ми й займатися не мусимо. Ми маємо бити ворога на фронті й тримати фронт у тилу. Посіви, які постраждали від трьох хвиль заморозків, можна спробувати реанімувати антистресантами, імуноактиваторами «Ярило», Біо-гелем «Текмаш». Пересівати, якщо, не дай Боже, хтось уже встиг буряки посіяти. До речі, бурякових насіннєвих компаній побільшало, адже французький кооператив RAGT придбав компанію Strube і тепер матиме в портфелі до пшениць і кукурудзи ще й буряки.

Здається, логіка таки простежується. Першим вершником апокаліпсиса була Чума на білому коні, в нашій реальності – ковід. Другим – війна, на рудому коні. Третім мав бути голод на вороному коні, це він і намагався трьома хвилями заморозків собі дорогу прокласти. Однак не в ту країну намірився – тут йому поживи не буде точно ніколи. Якби Іоан Богослов писав своє Одкровення в наші часи, додав би комент до згадки про Голод: усюди, крім України. Хоча, тверезо думаючи, Бразилія та Аргентина теж випадають із пророцтв – який там може бути голод? Футболісти й танцівниці карнавалів від голоду точно захищені багаторазово.

Цікаві часи, цікаві події – ми болісно сприймаємо руйнування, страждання і смерті, але дивимося в очі смерті без страху. Коли вона щомиті так близько, боятися сенсу немає. Боротися – є сенс завжди. Проте уявімо, які книги та які поеми напишуть після війни. Уявімо, як світ пишатиметься Україною, котра виборола перемогу і щасливе життя в скаженої кацапії та ядерної північної кореї; світ славитиме Україну, яку зрадили сша і яка явила світу чудо героїзму і стійкості. Три хвилі заморозків пережили наші посіви. Четвертий рік війни ми виносимо на плечах, а стоїмо на повний зріст і дивимося в майбутнє прямо та ясно.

Це ми, читачу, українці.

Ви – як собі хочете, а в мене черговий день народження. Життя в Києві – то свято, то Святошин… 20 квітня – Великдень, 24 квітня – балістика з небес. Життя в Україні – подвиг і пісня. Я не мав планів жити так довго, але, вочевидь, у вищих сил на мене плани були. Ну, я й працюю, щоб не суперечити волі вищих сил. От новий проєкт придумав: будемо складати гайд зі сталого сільського господарства, фактично регенеративного землеробства й ощадливого екологічного тваринництва. Гайд, тобто інструкцію степ бай степ, покрокову. Для євроінтеграції, для майбутнього. Для вас. Отже, мій день народ­ження – просто ще один крок.

Ми ж разом крокуємо, читачу.

Перемога близько.

Заморозків уже не буде.

Шануймося.

Обіймаю. 

Ваш головний редактор