Якщо ви взяли хоч копійку з бюджету, чекайте слідчих

Ми всі, хто хоч якось дотичні до сфери агробізнесу, чули цих історій десятки і сотні: як хлопчики з «корочками» та кримінальні провадження стають неминучим доповненням будь-яких дій, де фігурує хоч якась «допомога держави». От і ще один черговий випадок – прийшли до сімдесятисемирічного Миколи Васильченко, Героя України, засновника СТОВ «Агрофірма «Маяк» з Черкащини.

Розповідає син Миколи Семеновича, Олексій Васильченко, директор підприємства: «Ми ніколи не думали й не мріяли отримувати державні кошти – всі чудово знали, який з ними завжди пов’язаний схематоз. Але коли прийшла нова команда в міністерство, всі здивувалися – програми відшкодування були прозорими, умови зрозумілими та відкритими.

Ми будували свої елеваторні потужності давно, ще з 2004 р. Черговий етап будівництва припав на 2018 р. А у 2019 році уряд розширив напрями підтримки галузі тваринництва, передбачивши, зокрема, часткове відшкодування сільськогосподарським товаровиробникам вартості будівництва та реконструкції підприємств зі зберігання та переробки зерна.

Можна було отримати компенсацію у 30% від вартості об’єкта. Ми подали всі документи у міністерство – і, о диво, майже негайно отримали понад 10 млн грн. Це дозволило нам в тому ж році придбати племінне стадо свиноматок, тобто пришвидшити розвиток підприємства, створити нові робочі місця.

Але перед війною до нас завітав слідчий – з його слів було зрозуміло, що він шукає якісь корівники, які начебто повинні були б збудовані, але ми вкрали гроші. Він навіть не знав, що ми будували не корівник, а комплекс по зберіганню зерна!

Війна налякала на якийсь час «розслідувачів», і вони зникли. Але нещодавно з’явилися знову, і оголосили підозру моєму батьку по ст. 191 ч. 5. Суть підозри зводиться до того, що вартість будівельних робіт була завищена, а частина державної компенсації отримана безпідставно і привласнена. І це при тому, що проєкт був на 76 млн грн, а нам вдалося побудувати за 66 млн грн! Парадоксів у справі – не перелікувати. Наприклад, звинівачували у зговорі, але в паперах квся міфічна група злодіїв десь розчинилася, залишився один батько.

Найсмішніше те, що для того, щоб начебто привласнити 2 млн 688 тис. грн підприємству довелося заплатити відомому в регіоні підряднику, який жодним чином не пов’язаний за «Маяком», «зайвих» понад 10 млн грн! До того ж більша частина «перевищення» кошторису, на думку слідчих – це безпідставно завищена заробітна платня будівельників. Адже згідно з рекомендаціями якогось державного органу, вона мала складати близько 8 тис. грн на місяць, а підрядник платив людям аж по 14-16 тис. грн! Інша феноменальна «крадіжка» — оплата послуг роботи будівельного крана. В проєкт ці витрати попередньо не включили, отже, можна будувати й без крана!

Де тут «користь» мого батька, марно намагатися збагнути – механізмів «привласнення» просто не існує. Звичайно, ми знищимо це обвинувачення у суді. Проте чому органи в Черкаській області створюють проблеми чесним виробникам, і ніяк не захищають бізнес від корупційних схем, наїздів та рейдерства? Останній гучний приклад рейдерського захоплення підприємства в Золотоношскому районі ще у всіх на слуху. У регіоні явна правова криза!

Але в мене є серйозна претензія і до міністерства: якщо ви створюєте певні програми, чому ви їх не супроводжуєте? Якщо вся документація відповідає нормам, чому на якомусь етапі у багатьох господарствах після цього виникають проблеми з правоохоронцями? Чому подібні претензії не розглядаються Господарським Судом, а людей з порогу залякують кримінальною відповідальністю? Сам міністр мені якось відповів: «Якщо маєш справу з державними грошима, треба бути готовим до візиту СБУ». Це що, здорова державницька позиція?»

Але чи не помиляємося ми, коли вважаємо подібні випадки системними? Чи дійсно державні програми створюють проблеми з безпідставним переслідуванням аграріїв?

Олександр Норочевський, адвокат: «Я консультую агробізнеси як дорадник – і завжди категорично заперечую, щоб підприємство мало хоч якесь відношення до грошей з бюджету. Вони токсичні! Від них потрібно триматися якомога далі!

Нам, на жаль, не вдалося переломити ментальність наших правоохоронних органів. Вони не здатні адаптуватися до нових умов. Їх не вдається перевиховати.

Тому дуже часто доводиться стикатися з випадками шантажу. І тут може допомогти тільки максимально агресивна стратегія поведінки. Жорсткий опір у суді, залучення всього інструментарію правового захисту. Тільки так можна відбити охоту полювати на чесних підприємців. На щастя, суд якраз нам вдалося певною мірою реформувати.

Я не вірю в те, що можна створити настільки прозорі умови державної підтримки, які б запобігали випадкам переслідування бізнесменів. Завжди знайдуться люди в органах, які будуть шукати те, чого не існує, залякуючи бізнес. Єдиний вихід — змінити самі органи».

Проте ця ситуація черговий раз доводить – наша система потребує радикальної реформи на всіх етапах. Країна не здатна бути ефективною за таких умов. Не можна перетворювати допомогу в пастку. Не можна створювати стійку асоціацію «держава-небезпека». Ми всі чудово розуміємо це, але цього розуміння мало. Якщо нам негайно не вдасться вибудувати категорично нові відносини, знищити стару систему, ми приречені на поразку. І поразка ця буде цілком буквальною і смертельною.

 

Слухайте живу реакцію Олексія Васильченко