Попри надскладний минулий рік, голова Асоціації виробників амаранту та амарантової продукції Олександр Дуда напередодні цьогорічної посівної кампанії налаштований радше оптимістично, ніж песимістично. Розбираємося разом у чому причини такого мажорного настрою.

– Прочитав на вашій сторінці у facebook твердження про те, що цей рік в Україні стане роком амаранту. Які є для цього передумови? – адресую запитання Олександру.

– Фактично ми бачимо з тих запитів, які надходять, що відчутно збільшився попит на дві позиції: товарне насіння амаранту (себто для переробки в межах Європи) й амарантова олія. З чим це може бути пов’язано? Раніше основним постачальником насіння амаранту на європейський ринок була Індія. Там на внутрішньому ринку насіння коштувало від 350 до 500 $/т. Натомість вартість уже в Європі коливалася в межах 900–1000 €/т. Ці цифри, по суті, завжди для нас були орієнтиром. І ми ставили закупівельну ціну на насіння амаранту 25 тис. грн/т. І вона в нас така вже чотири роки поспіль. Просто в певні роки є зацікавленість фермерів, а в інші роки, коли висока ціна на соняшник, сою, ріпак, то амарант розміщується навіть не на другому, а на десятому плані.

– 25 тис. грн/т – ціна конвенційного амаранту, а яка ціна закупівлі насіння органічного амаранту?

– 40 тис. грн/т. Проте реально були в нас угоди й по 50 тис. грн/т. Хоча основне – це відпрацювати технології та одержати врожай.

– А чому чотири роки поспіль ціна була на одному рівні?

– Ми просто не могли собі дозволити ставити ціну, приміром, 30 тис. грн/т, адже не можна було продати за кордон. Ми були неконкурентними.

– ?!?

– Попри те, що за вмістом жиру український амарант щонайменше на 30% (а то й на 50%) краще порівняно з індійським. Слід повсякчас доводити свою спроможність стабільними постачаннями й стабільною якістю. Поки що ми не можемо похизуватися необмеженим запасом амаранту на складах і завжди чудовою якістю.

Цьогоріч ціна в портах Індії на товарне насіння амаранту зросла до 1500 $/т. Поки доїздить до Європи, то вже коштує 1700 €/т.

У стабільних постачальників саме така ціна. На цьому тлі українські пропозиції 1400–1500 €/т виглядають приваб­ливо. На них звертають увагу. Є в Україні таке ТОВ «Двіпа». Вони – мої земляки, з Дніпропетровщини. Брали участь поточного року у виставці Biofach й були ошелешені. Вони щороку їздили на Biofach з амарантом, але такого ажіотажу не бачили! Цього­річ люди повсякчас підходили й питали-питали-питали. Наприкінці лютого вони повернулися до України й привезли попередніх замовлень десь на 1000 т. Такого не було ніколи! Це для всіх неочікувано. Приваблива ціна! Наші виробники в перемовинах тримали ціну на органічний амарант у 1400–1500 €/т. Вона була прохідна для європейських партнерів.

– Ідеться суто про органічний амарант?

– Так. Проте на виставці Biofach дуже багато трейдерів: як органічних, так і, назвемо їх, мішаних. У ході перемовин озвучувалися запити також і на конвенційний амарант. Наприклад, якщо на органічний запити були на 300 т, то на конвенційний – решта. Отже, це – перша ознака, аби вважати, що цей рік буде проривним для амаранту.

Другим чинником, який зіграв на користь амаранту назагал, стало те, що в Австрії заборонили реалізацію сквалену тваринного походження. Сквален – це не­омилювана частина жиру, дуже відомий антиоксидант, напрочуд популярний в Японії. В рамках збереження фауни океану, глибоководних акул та акул назагал в Австрії було заборонено вживання сквалену саме з акул. Опісля спілкувався з представниками австрійської спільноти із захисту океану назагал та акул зокрема.

Вони повідомили про те, що аналогічний законопроєкт є у Бундестазі Німеччини. Це – питання тижнів, місяців, коли його буде ухвалено. Цю тенденцію не можна оминути, вона абсолютно логічна. Адже сквален уже давно видобувають із продуктів переробки, відходів оливкового виробництва, а також цукрової тростини. Це – доволі-таки поширені продукти, відходів багато, й відповідно можна задовольнити попит на сквален завдяки рослинній сировині. Є така європейська компанія Evonik. Я про неї, до речі, почув зовсім нещодавно в контексті того, що вона чотири місяці тому запустила виробництво сквалену з амарантової олії. Не з оливкових відходів, не з тростини! Щойно цю новину побачив, почали до України заходити запити на тонни амарантової олії: 2 т, опісля – 4, надалі 5 т. Це так само нечуваний дотепер обсяг амарантової олії. Назву таку цифру: щоб виробити 1 т олії, слід засіяти приблизно 250 га амаранту. Щоб виробити 5 т – відповідно 1250 га амаранту. Це вже обсяги, на які можна орієнтуватися. На жаль, ті запити ми поки що не зможемо адекватно прийняти й задовольнити.

– Чому?

– Минулий рік був для амаранту не скажу, що провальним, натомість дуже скромним. Торік багато їздив по полях Дніпро­петровщини й бачив, що ярий клин засівали соняшником на 90%. Геть усе було в соняшнику! А в липні все було в лучному метелику. Просто стояли голі поля, адже шкідники від того, що не було засобів захисту, натомість була сила-силенна соняшнику, просто жирували. Відтак в Україні посіяли мізерну кількість амаранту середньопізніх сортів Харківський 1 і Лєра. Зрештою, пожнивно висіяли десь 1,5 тис. га амаранту. Давали насіння у борг, на тих умовах, що, якщо виросте, то компенсуємо вартість насіння, а якщо не виросте, то так тому й бути.

– А пожнивно який саме сорт було висіяно?

– Ультра. Нині він єдиний із тих, котрі якщо посіяти до 15 липня, можуть до 15 жовтня біологічно сформувати врожай. Минулий рік виявився доволі жорстким не лише для амаранту, а й для всіх культур. З одного боку, вологи було багато. З іншого – це все спричинило подовження вегетаційного періоду, збільшення захворюваності, тож багато пшениці, ячменю, гороху молотили із запізненням від тижня до 20 днів.

– Кукурудза стояла, певно, й до березня…

– А в нас на Дніпропетровщині й досі (третя декада квітня) стоїть вельми непоказна. Посіяли амарант до 20 липня. Здебільшого надто пізні посіви (а в серпні до всього були й прохолодні ночі) не дали можливості зав’язатися достатній кількості насіння. І фермери вже в полі ухвалювали рішення: чи передискувати й пустити під озиму пшеницю, чи дочекатися приморозків і комбайнувати в жовтні. Переважна більшість вирішила прибрати його раніше. Таке було, таке можливе, це – реалії нашого життя… Відтак нині не маємо належної кількості сировини, аби задовольнити попит.

– А що можемо забезпечити?

– Нині, скажімо, виконується контракт на Німеччину – 20 т амарантових пластівців. Вважаю, що це дуже перспективний контракт, адже українські пластівці надзвичайні, мають свої особливості. Є в Україні технологія відокремлення зародка амаранту. Й завдяки тонким процесам дістаємо можливість одержати два субпродукти: зародок амаранту й пластівці, в яких зменшено кількість жиру порівняно з насінням амаранту. Що це дає продавцеві? В кількараз підвищується тривалість зберігання цього продукту. Отже, завдання номер один – дотягнути до нового року ту сировину, яка є, і завантажити переробні підприємства роботою як на внутрішній, так і в маленьких обсягах на зовнішній ринки. Є ще один чинник підвищення попиту на амарант. Не знаю, наскільки він правдивий, але інтуїтивно відчуваю, що так воно і є. Цей чинник – штучний інтелект!

– Овва!

– Ледь не кожна друга людина, з якою я спілкуюся, ставить запитання: чому амарант, якому заспівані дифірамби в інтернеті, так зрідка можна побачити чи в магазинах, чи на столі, власне, чому він недоступний споживачеві? Якщо в співрозмовника є час, я можу доволі-таки аргументовано пояснити причини того, чому так відбувається. Проте ж… Тут штучний інтелект став на бік амаранту. Ті дифірамби в Інтернеті, на які заслуговує амарант через комплекс своїх позитивних ознак, через оздоровчий вплив на організм людини, по суті, відбиваються в тих рекомендаціях, котрі люди дістають у сервісі СhatGPT. Це моя гіпотеза, й, думаю, в ній є раціональне зерно.

– А назагал, що собою являє українська амарантова галузь та які її перспективи?

– Насправді, лише одне основне підприємство випало з обойми виробників продукції з амаранту. Це – компанія «Річойл». На жаль, вони досі перебувають в окупації (Олешківський район Херсонської області), а решта підприємств завдяки тісній комунікації, взаємодопомозі, взаємоповазі, взаєморозумінню змогла знайти резерви й людських, і сировинних ресурсів.

– І фінансових?

– Про фінансові не кажу, зараз усі на нулях. Проте підприємства працюють. Асортимент продуктів з амаранту в Україні навіть потроху збільшується.

З’явилася шоколадна амарантова паста, з’явився такий цивільний амарантовий чай, який із часом можна буде вважати візитівкою України на міжнародній арені.

Такий чай виробляють у Мексиці, він відомий у США, вважається тонізувальним й імуностимулювальним напоєм. Якщо ми прийдемо до цивільної подачі продукту, то, вважаю, можемо продавати його в Європі доволі-таки успішно.

– Якщо порівняти посівні площі під амарантом довоєнного 2021-го, воєнного 2022-го й прог­нозно на цей рік, на чию користь буде порівняння?

– 2021-го – 3,5 тис. га, 2022-го – 1,5 тис. га (переважно пожнивні посіви). Цьогоріч, думаю, це буде 5 тис. га. Не хотів би помилитися в менший бік, але можу схибити в більший бік. Дуже приємним є той факт, що північ України (Чернігівська, Сумська та Київська області) зацікавлена в амаранті.

– Які причини цього?

– Вони мають свої імена: куку­рудза та соя. Дехто скаржиться на соняшник, зокрема на дуже пізній термін його збирання, на хвороби. Традиційні культури, до яких усі звикли, які прогнозовані за врожайністю, дали збитки. Сільгоспвиробники екстраполюють торішню ситуацію на рік нинішній, відтак і бояться наступити на ті самі граблі. Що за граб­лі? Дорожнеча добрив (навіть узагалі їх не наявність). Якісний посівний матеріал? Торік на Дніп­ропетровщині насіння соняшнику було аж ніяк не якісним, сіяли 1-шу репродукцію і взагалі те, що було. Через те й мали строкаті посіви, нерівномірність дозрівання, погані якісні показники. Ну й додайте сюди ще проблему із засобами захисту рослин.

– І, мабуть, ще логістика?

– Безумовно. Якщо хтось планує сушіння застосовувати в нинішніх реаліях, то це напрочуд великі ризики. А яка ситуація щодо амаранту? Посівний матеріал вітчизняний. Ми не рекомендуємо вносити мінеральні добрива. За їх застосування під амарантом витягуються рослини (вони жирують, у них усе є). Формується центральна волоть і десяток бічних. Однак верхня частина рослини на тонкому стеблі схильна до вилягання. Та вітри, дощі – й усе, весь наче й гарний-прегарний амарант може вилягти. Не рекомендуємо висівати на півночі сорт амаранту Ультра. Парадоксально! Наче він і скоростиглий, але вологи чимало, він може потягнутися, сформувати велику волоть, а опісля аграрій ризикує залишитися біля розбитого корита.

– А який сорт тоді там варто висівати?

– Харківський 1. У нього відчутно товстіше стебло (це біологічно закладено в цей сорт). Є поперед­ній досвід минулого року. Якщо не помиляюся, в Козелецькому районі Чернігівської області. Посіяли там амарант сорту Харківський 1 на полі з дуже строкатим агрофоном. Одне слово, на полі, яке було шкода відвести під інші культури, вирішили поекс­периментувати з амарантом. Посіяли амарант 3 червня, проборонували його у фазі 10-ти справжніх листочків, скосили в грудні. Зрештою, дістали непоганий результат. Звісно, щось втратили через осипання, адже вітри, фізіологічна стиглість амаранту настала два місяці тому, та в поле не могли зайти, адже дощі-дощі-дощі. От лише по мерзлому ґрунту зайшов комбайн, швиденько обмолотив, вони зробили первинне очищення, доставили його до нас. Ну, і якість, на мій погляд, якщо й не на «відмінно», то на тверду «четвірку» за п’ятибальною шкалою. З 29 га вони нам привезли 21 т. Строкатість агрофону демонструвала, що під час комбайнування деякі ділянки давали до 2 т/га, а деякі плюсували лише трошки, сотнями кілограмів. Отже, перс­пективи вирощування сорту Харківський 1 за висівання на початку червня, вважаю, доволі-таки гарні.

– Колись ми з вами обговорювали й інші сорти амаранту: Студентський, Геліос…

– Так, вони є в нашій скарбничці сортів як посівний матеріал на цей рік. Люди завжди питають рекомендації щодо сорту. З досвіду вирощування насамперед рекомендую Харківський 1 і Лєра. Студентський – для тих, хто прагне асортименту й побачити всі особливості того чи іншого сорту. Студентський у нас наявний, а Геліос, по суті, це його молодший брат. Ультра я би радив застосовувати обережно на невеличких площах, аби подивитися, як він відреагує на той агрофон, на погодні, природні умови. Наведу приклад із Полтавщини. Висівали сорт Ультра в Кобеляцькому районі. Там – багаті ґрунти.

Той фермер, який вирощував 200 га амаранту пожнивно, розповів мені, що в них випало втричі більше опадів, ніж зазвичай. Їх повсякчас заливало. Через це було прохолодно. Та вони, до речі, зібрали всі 200 га. Явно було видно, що на тих полях, де вони висівали останньою чергою (до 20 липня), – мінімальна врожайність, у межах 100 кг/га, там вони просто зібрали й підготували поле під дальші культури. Були там і непогані діляночки. Там Ультра стояв, як щітка, до самого збирання, не було важких волотей, рослинки були заввишки 70–80 см, абсолютно не було загрози вилягання. Кожен сорт – для певних регіонів, певних умов, певного терміну сівби, можна обирати й абсолютно виправдано застосовувати. Кожен фермер має вміти вирощувати ту чи іншу культуру.

Виходячи зі свого вміння та потенціалу цієї культури на своїх землях, він має формувати сівозміну. Ґрунтуючись на тій сівозміні, вже може прогнозувати певні доходи. Оранка? Вважаю, що це все ж таки зло. Хоча амарант виходить краще саме по оранці.

– Які найкращі попередники для амаранту?

– Горох. Відповідний досвід є. По сої не сіяли, але я думаю, що після сої так само буде непогано.

– Взагалі бобові, мабуть, непогані попередники?

– Так, амаранту для старту бракує азоту. Можливо, сенс у підготовці ґрунту, тобто слід підвести висівання амаранту до такого моменту, коли в ґрунті буде все: доступний азот, мікроорганізми, які забезпечуватимуть малесенькі рослинки амаранту всім конче потрібним. І буде волога, і буде прикриття від різкого випаровування, висихання, перегрівання. Це – творчість! Термін висівання? Колись був досвід на Дніпропет­ровщині, на полях «УкрБіоЛенд». Усі ранні посіви (а сіяли, починаючи від 29–30 квітня) заросли здебільшого щирицею. Опісля, коли прийшов час оптимального терміну висівання амаранту, те, що було посіяно наприкінці квітня, передискували й по тому посіяли наступного дня знову амарант. У ґрунті були мікроорганізми, яким потрібен амарант та які потрібні йому. Було й достатньо вологи.

Без внесення жодних добрив, без жодних чарівних маніпуляцій амарант стартував напрочуд бурхливо, пішов розвиватися і був чудовим. Отакі подвійні посіви амаранту є власним резервом для одержання максимальних урожаїв. Зернові можуть бути гарними попередниками. Чимало амаранту чомусь намагаються посіяти по соняшнику по мінімалці. Та щільний ґрунт не дає змоги розвиватися корінню, через це темпи розвитку доволі повільні. Якщо соняшник або кукурудзу дискувати, то, в принципі, вважаю, результат буде не гірший, ніж після зернових.

– На Чернігівщині, певно, висіватимуть після картоплі…

– Сіятимемо цьогоріч на Чернігівщині в одному господарстві, яке опікується картоплею, амарант після неї, подивимося. Під картоплю вносять доволі багато добрив. Буде післядія, і я переконаний, що цього вистачить для початкового збалансованого розвитку амаранту, аби сформувати нормальний стеблостій, не дати розвинутися бур’янам.

– Ми з вами свого часу багато твердили про широкорядні посіви амаранту…

– Так. Зазвичай, якщо є можливість посіяти з 45 см і ще зробити міжрядний обробіток, а також внести стимулятори росту, – це завжди в плюс. Проте кількість господарств, які мають можливість посіяти з міжряддям 45 см, а опісля ще й доглянути такі посіви, – 5% від усіх, хто звертається до висівання амаранту. Та найпрактичнішим способом є суцільне висівання. Бажано мати борони й досвід ефективного їх застосування. На амаранті можна застосовувати пружинні борони (щонайраніше), можна застосовувати ротаційні борони (в фазі 6–8 справж­ніх листочків), зубові борони (від 10-ти справжніх листочків). Норма висівання – 1,5 кг/га.

– Які рекордні показники врожайності амаранту були в Україні?

– Всі досягнення щодо врожайності пов’язані із середньопізніми сортами, зокрема Харківський 1. На Кіровоградщині були найвищі показники: позаторік 2,2 т/га, а роком раніше аж 2,6 т/га.

– А якщо твердити про врожайність зеленої маси амаранту?

– Мої особисті заміри свідчать, що 60 т/га може бути за ординарних умов. На моїй пам’яті на Одещині на краплинному зрошенні, на експериментальних ділянках одержували 115 т/га за сортом Харківський 1.