Сьогодні, 17 червня, у світі відзначають Всесвітній день боротьби з опустеленням і посухою. Цьогоріч – уже вдвадцятьп’яте, отже, маємо срібний ювілей!

Так, у 1995 р. Генеральною Асамблеєю ООН було проголошено антиопустелювальну дату.

Мета – підвищити інформованість про доконечну потребу в міжнародній співпраці у боротьбі з опустелюванням і посухами.

У звітах ООН зазвичай наводять страшні цифри, які спричиняє пустельна навала. 12 млн га земель, 75 млн т родючих ґрунтів і 20 млн т зернових людство втрачає щороку.

А потерпають від опустелювання та посухи не менш як 1,5 млрд осіб у світі! Нестача ж води істотно ускладнює життя 40% населення земної кулі. Пустельна криза невпинна та невблаганна: щохвилини у світі деградує  10 га ґрунтів, а опустелення зазнають 23 га земель!

Як і більшість подібних дат, Всесвітній день боротьби з опустеленням і посухою має щороку нове гасло, покликане підкреслити ту чи іншу проблему, що виникає внаслідок згаданого траблу перед людством.

Скажімо, у 2004 р. наголошували на «Соціальному вимірі опустелення, міграції та бідності».

У 2007 р. – задовго до коронавірусного слабування – проголошувалося: «Опустелення та зміна клімату – єдина глобальна проблема».

У 2013 р. тематика дня була такою: «Посуха й дефіцит води».

У 2017 р. на слоган знов піднято міграційне питання: «Зв’язок між опустеленням і міграцією».

Цьогоріч Всесвітній день боротьби з опустеленням і посухою присвячений зміні ставлення суспільства до основного чинника, що сприяє опустелюванню і деградації земель – неухильного зростання виробництва та споживання ресурсів людиною.

Звідси й гасло-2020: «Продовольство. Корми. Волокно».

Завдання – навчити людство зменшенню впливу на земельні ресурси на індивідуальному рівні. 

Боротьба за воду набуває дедалі жорстокіших форм у світі.

Ба більше: снаряди рвуться неподалік наших широт!

Військові аналітики попереджають Україну: зважаючи на кризу з водою в анексованому Криму, загострення військового конфлікту з російського боку (під прицілом – південні області України) нинішнього спекотного літа цілком реальне. Баталію за доступ до дніпровської води кремлівські хапуни-лиходії вестимуть завзято, й Українське військо має бути до цього готовим.

Так, пустеля безборонно-забавки насувається і в Україну, щороку відвойовуючи дедалі північніші території.

У друкованій версії «Зерна» ми неоднораз писали про цю проблему.

Більшість аналітиків зазначає, що час підготуватися до пустельної окупації у нас ще є.

Скільки його? Зазвичай називають різні цифри. Якщо виокремити середньоарифметичне з фахових думок, то вийде десь років двадцять, не більше.

У будь-якому разі зволікання неприпустиме!

Як готуватися до пустельного пекла? Вочевидь, зрошення має дістати свій розвиток в Україні, адже навіть овочівники Тернопілля твердили мені про потребу в ньому й демонстрували, до речі, мікрозрошення на своїх оброблюваних площах.

Одначе, хай там як, а в Україні все ж таки дійдуть до того, що опиратимуться посусі СІВОЗМІНОЮ.

І не на кшталт «соняшник – сонях – «квітка сонця»», а грамотно підібраною з різних культур.

«У мене не зоопарк, щоб я вирощував казна що», – почув я колись від поважного аграрія, який ділом довів свою спроможність вдихнути життя і врожайні перспективи у більш та менш якісні ґрунти.

Проте все одно ніша посухостійкості заповнюватиметься.

Власне, про які культури йдеться, читайте у друкованій версії «Зерна».

Антипосушливій темі ми приділяємо належну увагу. А поки що використаємо Всесвітній день боротьби з опустеленням і посухою 17 червня як привід знову вголос заявити про небезпеку, що насувається.

Ми не маємо змиритися з нібито прописаним нам пустельним режимом!