Трійка «коней» Маєвського: Volta, Ageda, Yukon

І якщо для пересічного українця Кропивницький лишається одним із маловідомих обласних центрів України, то для аграріїв давно став свого роду «аграрною меккою». Звісно, всі вони пам’ятають, що в міста є і знаменита культурна історія – адже саме тут, у тодішньому Єлисаветграді, наш славетний Марко Кропивницький створив перший професійний український театр і поставив перший український спектакль.

І хоча у вільний час наше око могло б у Кропивницькому помилуватися красою того відродженого театру, не знищеними до кінця іншими архітектурними будівлями старовинної класики, модерну, бароко, готики та ренесансу (і їх тут чимало!), аграрія-прагматика більше цікавить виробництво.

То ж знайомтеся й запам’ятайте це ім’я – Вадим Маєвський, заснов­ник і рушійна сила амбітного підприємства, що стрімко увірвалося в сегмент актуальної техніки. Чи багато ви знаєте заводів – виробників техніки, які господарюють на землі? До того ж господарюють успішно й по-новому, заодно тестуючи не тільки агрегати власного виробництва, а й пропонуючи технологію, в котрій усього три агрегати замінюють комплекс машин у полі.

Коли керівник підприємства, що було головним спонсором нещодавнього міжнародного Польового агроконсиліуму від Travelite AGRO, показав дванадцяти провідним американським експертам книгу Ніла Кінсі, котру він прочитав вісім разів і розмалював різними фломастерами, як студент, йому не могли не аплодувати.

Надуспішний майстер продаж техніки й агрегатів тепер із таким самим завзяттям пішов у польові технології. Керівник, що не перестає вчитись, а потім учить інших. І пропонує рішення.

Маєвський зустрів мене на виробничому майданчику на Першій виставковій, колишній Мурманській, провів між одиницями виставленого у дворі знаряддя й агрегатів, ми завітали до різальних і зварювальних цехів із сучасним обладнанням, котре вартує мільйони євро. У 2024 році компанія придбала ще один верстат, решта інвестицій була спрямована на закупівлю сонячних батарей, які розміщувалися на дахах усіх виробничих приміщень. Що не кажи, а сьогодні 40 – 50 % собівартості продукції займає вартість електроенергії. В ближніх планах – придбання лазерного верстата різання металу, деякого іншого устаткування, на що треба нові мільйони. Однак на тому, що формує якість, тут не економлять. Поки що деякі деталі з нержавійки за аутсорсингом проходять підготовчу обробку в партнерів у Дніпрі. Однак це тимчасово.

Родить ґрунт, а не культура

І хоча зовсім нещодавно під час Польового агроконсиліуму ми побували в трьох полях «Технополь Агро» (так називається підрозділ компанії, що займається полем), ще раз з’їздили в поле, до соняшнику. Соняшникове море мало напрочуд гарний вигляд – з чудовими вирівняними зеленими рослинами й лапатим листям і квітучими кошиками, під ногами ґрунт був пухким, структурованим, відчувалася подушка з рослинних решток: розгорнеш кілька сантиметрів і за цієї максимальної спеки знайдеш вологу. Зараз усі кричать: як сіяти, коли вологи нема? А тут вона є.

Поруч великими засохлими в каменюки брилами бовваніло сусіднє зоране поле. Ось тут сіяти справді ніяк.

– Це ж у цього господаря я і взяв в оренду поле, де ми стоїмо, – пояснив Вадим Маєвський. – Не родило воно в нього вже зовсім. Я спочатку теж думав: накидаю добрив, висію правильну культуру та й по тому. Нічого не вийшло, хоч стільки уваги й інвестицій доклав, і дощ був, а врожай – усе одно нікчемний, поле забур’янене. Відтоді я зрозумів, що родить поле, а не культура. І став займатися полем. Років п’ять відновлював баланс, насамперед кислотність – рН була 8,8, за три роки довів її до 6,5. Поступово вирівнював баланс поживних елементів: 2 т / га фосфогіпсу вкинув, який вплинув на покращення структури. Бачите: немає сильних тріщин, провів розпушування й запустив тут No-till, хоча я не його прихильник. Торік тут була пшениця – 7,2 т / га скосили, потім – покривні культури. На іншому полі був інший процес – там ґрунти кислі, рН = 5,2 – 5,3. Розлужнювати легше, ніж розкислювати. Чому й став книжки читати, цікавитися, шукати. Почав уносити цинк, сульфат із сіркою, вирівнюю баланс магнію й кальцію, стежу за калієм.

Тепер власник пропонує мені повернути йому поле, а взяти інше, як оте виоране. Що ти людині скажеш?..

Дальша наша розмова проходила в кабінеті директора, стіни котрого обчіпляні не кубками, грамотами й нагородами, навіть не кресленнями агрегатів, а різними діаграмами й таблицями полів, виробничими планами, афоризмами щодо управління. На чільному місці дещо перефразований вислів Дмитра Прянишникова: «Своє незнання не можна компенсувати кількістю мінеральних добрив».

– Вадиме Валентиновичу, ви ж сильно ризикували, даючи на огляд свої поля іноземним експертам, сотням керівників, агрономів – фактично нинішніх і потенційних ваших клієнтів. Адже в разі якихось негараздів у декого могла закрастися думка: якщо в нього огріхи в полі, то чи варто спиратися на його агрегати?

– Боятися мені було нічого. Ми з 2018 року у власному господарстві почали впроваджувати енергоощадні технології. До цього пробували класику, Mini-till, Strip-till тощо, а на заводі під них виготовляли техніку й надавали можливість аграріям України теж іти цими шляхами. Проаналізувавши результати всіх напрямів, якими ми йшли, та, звісно ж, узявши до уваги результати інших господарств, створили власну технологію – Living Soil Power, що означає «Сила живого ґрунту». Саме на ній з 2024 року ми й сфокусовані.

Технологія народжувалася впродовж шести років і спирається на серйозне наукове підґрунтя. За допомогою компанії Travelite AGRO ми отримали доступ до знань і кращих світових практик. З 2008 року Роман Гринишин, керівник Travelite AGRO, супроводжував понад 40 груп українських фермерів в інші країни (США, Канада, Німеччина, Нідерланди, Франція, Швейцарія, Австрія, Польща, Китай, Нова Зеландія). Ми почали застосовувати побачене й почуте, започаткували співпрацю з багатьма відомими експертами. Саме тому й погодилися стати основним спонсором Польового агроконсиліуму нинішнього року й приймали в себе цих шановних світових експертів, серед котрих були Алан Перрі, Йорк Байєр, доктор Майкл Макніл, доктор Дон Хьюбер, доктор Стівен Ван Вліт, Пол Силті, Рік Бібер й інші. Пізніше, вже на конференції, був і Ніл Кінсі, автор книги. Нам було дуже цікаво почути їхню оцінку, отримати нові рекомендації.

За великим рахунком український аграрій уже досить добре розуміється на вирощуванні культур, подекуди й не гірше самих американців. Одначе в нас замало університетів і дослідницьких цент­рів, на досвід яких ми могли б спиратися. Я впродовж усього консиліуму уважно стежив за роботою зарубіжних експертів в семи областях України і бачив, як неодно­значно сприймали нове вітчизняні аграрії багатьох підприємств. Це наша біда – хочемо отримати пігулку швидкої дії, а довга робота з удосконалення напружує.

Тому ми працювали саме над цим – над робочою технологією для агросектору, діючою в різних регіонах. Це – не пігулка звісно, але хороший інструмент для роботи в сьогоднішніх температурних режимах, за наявної кількості опадів та ще багатьох факторів. Тому наразі готові поділитися з аграріями цією технологією.

– У назві технології звучить «живий ґрунт», але це ж не про органічне виробництво?

– Живий ґрунт може бути не тільки в тих, хто займається винятково органічним способом землеробства. Основою проблем у сільському господарстві стало глобальне потепління й аномальні посухи, сильні вітри. Однією з причин вітрової ерозії є нагрівання ґрунту до високих температур, у результаті чого агрегати верхнього родючого шару переходять у стан пилу й видуваються вітрами або в разі опадів утворюють замулення. Це своєю чергою впливає на баланс вологи й повітря, що є невіддільною частиною родючого ґрунту. Така ситуація спостерігається не тільки за активного, а й подекуди навіть за мінімального обробітку ґрунту.

Подивіться на графік зростання й тривалості температур нинішнього сезону – в нас зараз восени спека, як серед літа! Ми не можемо вплинути на сонячну активність, на глобальне потепління, але можемо змінити підхід до обробітку ґрунту. І звернути увагу на деякі деталі польових технологій, без яких живого, родючого та прибуткового ґрунту не можна створити.

Living Soil Power – це концепція, яка підкреслює важливість збереження й накопичення вологи, біологічного різноманіття в ґрунті для його здоров’я та продуктивності. Вона поєднує наявність елементів живлення, підтримку життєдіяльності різних організмів, таких як бактерії, гриби, черв’яки та інші мікроорганізми, накопичення вуглецю, які разом сприяють родючості й кращій структурі ґрунту. Забезпечення таких умов поліпшує отримання сходів, стабільніший вегетаційний період, підвищення або стабільність урожайності, тож як результат – економічну рентабельність діяльності господарства.

Тріада Living Soil Power

– Очевидно, в центрі технології стоїть сівалка. До того ж власного виробництва. Так?

– Так. Це анкерна сівалка Ageda 9000, розроблена спеціально під нашу технологію Living Soil Power. Узагалі ж говоримо тільки про техніку й агрегати нашого власного виробництва. При сівбі анкерною сівалкою ми покращуємо структуру ґрунту, мінімізуємо його агресивний механічний обробіток, зменшуємо кількість операцій і затратну частину на сівбу.

– А чому саме анкерна?

– Я уважно придивлявся до світового лідера з вирощування ріпаку – Канади, орієнтувався на вимоги до створення живого ґрунту. І зробив ставку на анкер. Ageda сіє все із зернової групи – пшеницю, ріпак, горох, сочевицю, льон, гірчицю. Крім просапних культур – соняшнику й кукурудзи.

Завдяки анкерному сошнику ми отримуємо низку переваг:

• піднімаємо вологу;

• балансуємо співвідношення вуглецю до азоту;

• розпушування анкером створює умови для життя мікроорганізмів, насичуючи їх повітрям;

• у зону рядка (зону проростання насіння) одночасно вносимо стартові й основні добрива.

Я бився за посівне ложе й одним із найкращих рішень для зворотного ущільнення зони висіву є система FurrowForce від Precision Planting, яка забезпечує індивідуальне автоматичне налаштування сили притискання. Будь-які сівалки – чи то Kinze, John Deere, Great Plains чи інші – мають цю систему. Завдяки роботі двох дублювальних задніх коліс отримуємо замульчований рядок посіву (запобігає утворенню ерозії, тріщин), а також збільшуємо час утримання вологи в зоні посіву.

Тобто завдяки сівалці Ageda 9000 ми виконуємо одночасно чотири операції за один її прохід: розпушуємо ґрунт, сіємо й вносимо доб­рива, збалансовуємо вуглець і піднімаємо вологу.

Цю сівалку я тестую три роки у себе в господарстві, перевіряючи функціональність: то як надійно тримає глибину, то яка форма анкера краща, це довгий шлях. І доки я надійно не протестую свій виріб, у продажі його не пускаю. Свого часу я об’їздив прихильників сівби напряму, придивлявся до роботи тодішнього «Агро-Союзу», компанії «Агромир» і зрозумів, що не піду цим шляхом, мені треба надійний результат. Такий, щоб я переваги свого виробу міг не теоретично, а практично продемонструвати в полі. Й нема такої нашої техніки, результативність котрої я не можу показати в себе, й ті процеси, які вона запускає.

Завдяки нашій розробці особливого паралелограма та пневматичної подушки анкерний сошник копіює рельєф, під тиском цієї пневматичної подушки відбувається баланс й утримання однакової глибини, що забезпечує нам головний результат – рівномірні сходи.

Анкерний сошник також забезпечує перевагу при сівбі ранніх ярих культур. Зрозуміло, що сіє сівалка за мінімального обробітку ґрунту.

Нарешті отримуємо й фінансовий результат: економія внесення доб­рив до 40 %, економія часу в 10 разів завдяки ширині захвату та об’єму бункерів, 10-разова економія пального (використовує 3 – 4 л / га).

– Вашу сівалку можна порівнювати з брендами?

– Сьогодні я сміливо сію поруч із сівалками Horsch, Mzuri, іншими – хай дивляться і порівнюють. Та результат я знаю наперед, бо в себе все це пройшов, протестував у різних умовах різних років.

І знову ж таки, питання економіки. Мою 9-метрову сівалку тягне трактор із максимальною потужністю 180 к. с., а це 3 – 4 л / га солярки на сівбу, що я вже зазначав. Коли я тягав Mzuri, придивляючись до цієї технології, треба було трактор у 350 «конячок», 17 л / га солярки. Популярний прототип нашої сівалки пропонує Amazone – Primera DMC, тільки коштує вона чи не втричі більше. До того ж в Amazone нема стільки функцій, як у нашої Ageda. У неї три ємності, три види добрив і, окрім, власне, сівби культури, є можливість висівати й покривні культури. Ми зараз велику увагу приділяємо саме покривним культурам. І їхні суміші підбираємо з розрахунку потреб конкретного поля і сівозміни: яка культура буде давати азот, яка забезпечуватиме вуглець, чи нема спільних хвороб з основною культурою, як вони конкурують із бур’янами тощо. Тому цю сівалку я розроб­ляв під своє розуміння сучасних технологій і потреб, які бачив у полі.

– Технологія складається з кількох одиниць техніки?

– Трьох. Усього з трьох. Однак ці три одиниці працюють як мінімум за п’ятьох. Вони доповнюють і підсилюють роботу одна одної. Не підготуєш ґрунт, не збережеш вологу – й сівалка не дасть результату. Два інші плеча технології – штригельна борона Volta LS, яка розподіляє пожнивні рештки й здійснює мілкий обробіток ґрунту, а завершує нашу тріаду ін’єкторне живлення підживлювачем Yukon.

– Якісь у вас назви дивні…

– У мене всі назви прив’язані до світових річок. Хтось прив’язує свої вироби до грошових одиниць, хтось – до назв зірок. Я звернувся до світових річок, адже вода – це життя. Вибираю річку на світовій карті й даю назву: Ageda, Narmada, Yukon, Volta.

– Поговоримо про особливості роботи Volta LS? Я бачив її демонстраційні проходи полем під час Польового агроконсиліуму.

– Треба визнати, що хоча ми й просуваємо технологію, не обов’язково відразу купувати всі три одиниці. Можна перехід здійс­нювати поступово. Хоча результат, звісно, кращий за їх комплекс­ної роботи. Це ж технологія все ж таки. Однак життя іноді змушує робити вибір. І от на сьогодні найбільший попит має поки що наша борона Volta. Сівалки в господарів можуть бути різними, адже кожен свій процес на полі будує по-своєму, а от підготовку поля наша Volta забезпечить завжди. І за мінімального дощу – достатньо всього 5 мм, ми отримуємо сходи ріпаку.

Для чого нам потрібна ця агрооперація? Подрібнюванням і рівномірним розподіленням пожнивних решток, змішуванням їх з ґрунтом, тобто мульчуванням, ми створюємо баланс співвідношення вуглецю до азоту й пришвидшуємо мінералізацію. Оскільки борону запускаємо вслід комбайну, то цим миттєво закриваємо ґрунтові пори після жнивування, закриваємо вологу, аби вона не вивітрювалася, а накопичувалася у верхньому родючому шарі ґрунту. А це все разом створює умови для життєдіяльності всіх мікроорганізмів, тобто біоти, забезпечуючи старт нашої технології Living Soil Power.

Маючи підготовлений ґрунт, залежно від вашої сівозміни в нього ви можете висівати озимі або ж проміжні покривні культури під урожай майбутнього року. Й коли наразі зараз сухо, всі бояться, що взагалі не посіють, у нас ріпак уже давно зійшов. Загалом наша технологія довела свою ефективність у регіонах із посушливим кліматом та малою кількістю опадів.

– А ми ще ж тільки підійшли до завершальної ланки – ін’єкторного підживлення…

– Так, Yukon 3000 забезпечує стовідсоткове потрапляння рідких добрив безпосередньо під кореневу систему. Це технологія Cultan. До нас приїздив німецький експерт Йорк Байєр, ходив із нами по полях, проводив семінари, навчання. Він популяризує технологію Cultan одночасно зі збалансуванням ґрунту – це його тематика, як і покривні культури.

Наш Yukon 3000 – універсальний агрегат для внесення всіх видів рідких добрив і біопрепаратів. Він дає можливість уносити необхідні компоненти живлення до сівби, після сівби, на початкових стадіях росту рослин, на пізніх стадіях вегетації, перед критичними фазами росту рослин. Особливо чутливими культурами до пізніх фаз внесення азоту є пшениця, ріпак і кукурудза. І якщо в традиційних технологіях здебільшого ми вимушені таке підживлення робити заздалегідь, то тут можемо підживлювати в необхідні фази росту культур.

– Про які саме види добрив ідеться?

– Усі форми азотних добрив, рідкі види фосфорних, калійумісні препарати, всі види сульфатів Zn, Mg, Cu, S, Fe, всі види біологічних препаратів і рістстимулятори.

Через зміну клімату, що призвело до дефіциту вологи, аграрії вимушені вносити рідкі компоненти живлення на глибину до 5 – 8 см, де кількість вологи завжди більша, ніж у верхньому шарі ґрунту. Тоді як адресне внесення нашим агрегатом бакових сумішей точно в прикореневу зону забезпечує швидше й краще їхнє засвоєння коренем рослини, а отже – і вищу ефективність агрооперації.

Використання агрегату Yukon аграріями України впродовж останніх п’яти років, за їхніми відгуками, посилило їхню мобільність у реакції на потреби рослин, підвищило врожайність їхніх полів.

Подібних агрегатів насправді в Україні вже немало, однак свій ін’єктор ми не раз удосконалювали, перепробували всі ступиці з ринку Європи. Чим ми ще утримуємо свою частку ринку, так це сервісом. Я їду часто особисто туди, де виникають проблеми.

Магія покривних культур

– Є ще один надактуальний момент сьогодення, який ми вже згадували, – покривні культури. Якщо кілька років тому мова про них у багатьох викликала скепсис: мовляв, забирають останню вологу, то зараз це просто тренд.

– Так, це обов’язковий складник нашої технології теж. На полі цілорічно повинно буяти життя. Сонячна енергія не має марнуватися, потрапляючи на голий ґрунт або ж убиваючи життя в ньому. Наші рослини мусять її ловити, за допомогою фотосинтезу перетворювати на вуглець і повертати нашому полю, нашим культурам. У такому разі біологічна активність верхнього шару ґрунту не припиняється навіть у зимовий період. Після покривних культур у ґрунті накопичуються вуглеводи, які виділяє коренева система рослин, створюються канали після відмерлих коренів, що своєю чергою приводить до створення сприятливих умов для проростків комерційної культури наступного року.

На початку генеративних фаз суміш покривних культур слід обробити нашою штригельною бороною Volta LS.

Культура, посіяна після покривних, завжди матиме активніший ріст, на початкових етапах росту краще розвивається її коренева система. У цієї рослини буде високий рівень імунного захисту. Це ми спостерігали на власних полях, та й самі аграрії можуть легко в цьому переконатися на власних дослідах.

– А коли у вас з’явилася земля і скільки?

– 2014 року. Власник господарства, яке обсіли проблеми, прийшов до мене з пропозицією попрацювати на дольових умовах. Бо в нього в коморі лише миші. Я взяв кредит і став працювати з ними. Нині маємо у власному користуванні 1700 га.

– Завод випускає багато найменувань?

– Наразі тільки три. Тільки ці одиниці, що складають нашу технологію. А був час, коли ми випускали 49 найменувань! До війни в нас працювало 450 осіб, нині 80. Щоправда, 70 пішло до лав ЗСУ.

Коли попит став спадати, мій хороший товариш і кум водночас зауважив: треба читати, вчитися. І я почав читати книгу Генрі Форда «Моє життя та робота». Перший раз прочитав – і ми побігли на склад рахувати свої гроші, адже там написано: «Всі ваші гроші на складі». Справді, грошей у товарах море, а в реальності немає чим сплатити заробітну платню. Спочатку я не зрозумів, що він говорив про управління складом, менеджмент. Адже виготовлена продукція, придбані деталі й заготовки, які припадають пилом на складі, – це все результат поганого менеджменту.

І завод тоді як працював: скільки замовлень менеджери назбирають у регіонах за видами техніки, цю кількість і виготовляємо. Потім я зрозумів, що завод не має працювати залежно від роботи менед­жера. Сум’яття нам завжди вносили «клієнти-пожежники»: дам більше, але видай на сьогодні. І ти кидаєш усе, аби заробити цю копійку зверху. А що в тебе маса недоробленої техніки, зависають інші замовлення, тебе не хвилювало. Тепер такого бути не може, хай удвічі більше пропонують, ніхто від планової роботи не відійде. Ось у мене на стіні всі плани на рік: що робили, що робимо й що будемо робити.

– І відразу стали занурюватися в агрономію, ґрунти? Ви справді перечитували книгу Ніла Кінсі вісім разів?

– Цю книгу я перечитував багато разів реально, в офісі ми її читаємо вголос із фахівцями, обговорюємо. Тепер штудіюю нову книгу – доктора Дона М. Хьюбера. Спочатку в нас був досвідчений агроном, я йому давав гроші із заводу на все, що він просив. Техніку купував найновітнішу, на добрива не скупився – на деякі поля по тонні вносили міндобрив. А рентабельності не було! І тоді я змінив агронома – шукав такого, з яким би міг учитися разом, бо переучувати досвідченого не вийде. Найшов Ореста Граната в «Ерідоні». Стали разом читати розумні книги, їздити по Україні й світу. Знаменитий вислів Дмитра Прянишникова: «Своє незнання не можна компенсувати кількістю мінеральних доб­рив» ми взяли за основу нашої філософії.

– Отже, ваша технологія мчить на трійці залізних «коней» компанії «Технополь»?

– Можливо, це й алегорично, але мені подобається. Правда, не мчимо, йдемо впевненим кроком – це король алюрів. Хочемо допомогти ефективніше працювати – з меншою кількістю агрегатів, меншою кількістю проходів техніки, меншою (розумно збалансованою) кількістю добрив, залучивши покривні культури. Цей шлях має бути усвідомленим, на ґрунті знань. Учитися треба постійно, не переадресовувати навчання іншим, що люблять часто робити керівники. Слід самому йти попереду.

– Удачі вам на цьому шляху. Й Перемоги нам усім!