Українські аграрії гарячково шукають модель бізнесу на найближчу перспективу, бо нинішню, зернову, назвати бізнесом дуже важко, скоріше, це благдійництво на користь трейдерів та голодуючих країн. А тому правильно робить той, хто намагається збільшити додану вартість шляхом інвестування у переробні потужності, або ж шукає рентабельніші культури. Однак більшість із них через інерцію мислення не можуть вирватися із кола традиційних культур: соя, соняшник, ріпак.

Завідувач відділу технології вирощування лікарських культур Дослідної станції лікарських рослин Інституту агроекології і природокористування НААНУ Назар Приведенюк вважає, що вирощування лікарських рослин в нинішніх умовах може стати чудовим напрямком диверсифікації сільськогосподарського виробництва, позаяк вирощування деяких видів є рентабельнішим від кукурудзи чи соняшнику, попит на лікарську сировину є  стабільно високим на внутрішньому і зовнішньому ринках. Деякі фермерські господарства, особливо, ті які розташовані в Карпатах, або Прикрапатті започатковують у себе окремий напрямок, або й взагалі починають спеціалізуватися на збиранні лікарських трав у дикій природі. Але науковець переконує, що вирощування лікарських трав на культурних ділянках набагато вигідніше. Бо це, по-перше, стабільна робота, по-друге, можна контролювати якість та обсяги продукції, в якій не повинно бути радіонуклідів, недозволених пестицидів. До речі,  це ключовий момент виробництва, тим більше, що в Європі утвердився тренд виробництва продукції без хімії.

Виробник лікарських рослин найбільше захищений від такого ринкового катаклізму, як перевиробництво, позаяк вирощує, як правило, одночасно кілька культур(5-6). Тож якщо на одну з них ціна падає, то збитки компенсуються за рахунок інших. Але валеріана лікарська, незважаючи на зростання обсягів виробництва, не просто продовжує утримувати свої позиції, а стає в умовах війни топ-продуктом, оскільки є сировиною для виготовлення заспокійливих засобів. Заготівельна вартість сухого кореня валеріани сьогодні становить від 200 грн/кг і вище.

Однак високі прибутки даремно не даються, бо технологія вирощування лікарських трав має бути точною, як в аптеці. Найперше питання: що вирощувати? В Україні вирощується біля 60 видів лікарських рослин, але в одних регіонах вони даватимуть менші врожаї в других – більші, а в деяких місцевостях, особливо на півдні, треба застосовувати зрошення.

В західних і північних регіонах краще будуть рости більш вологлюбні рослини – Алтея лікарська, Валер’яна лікарська, Череда трироздільна, Кульбаба лікарська, Лопух справжній, М’ята перцева, Подорожник великий та інші. В зонах нестійкого зволоження – такі культури, як Меліса лікарська, Материнка звичайна, Чебрець звичайний, Шавлія лікарська, Лафант анісовий, Лаванда вузьколиста.

Вибрана рослина повинна відповідати не лише природній зоні, але й ґрунтовим особливостям ділянки. Якщо господар хоче вирощувати корінь ехінацеї, чи інші рослини, в яких сировиною є корені, йому варто уникати важких суглинистих ґрунтів, оскільки корінь буде дуже важко викопувати та відділяти від ґрунту. На легких ґрунтах його легше викопувати та легше мити. Однак якщо валеріана добре росте і на торфовищах, і в низинах, то ехінацея таких ґрунтів не переносить, вражатиметься кореневими гнилями. М’яту, навпаки, краще вирощувати в низинах, де більше вологи, в зонах недостатнього зволоження її доцільно зрошувати.

Ще один важливий момент: не можна зациклюватися на одній культурі та одразу відводити їй велику площу, яке це досить часто роблять початківці цієї галузі і помиляються. А тому слід почати з висівання чи висаджування 4-5-6 видів, виділивши їм по кілька соток. Впродовж сезону чи й двох фермер спостерігає за їхнім розвитком, навчається і бачить, що в його конкретних умовах дає кращий результат і в плані обсягів, і прибутків, освоює технологію вирощування та доробки, шукає канали збуту і лише після цього масштабується. Звісно, до розумних меж. Бо якщо посіяти 100 га валеріани чи 100 га ехінацеї, або м’яти чи материнки одним масивом, то це буде чи не найбільший масив у Європі. А тому лікарські рослини сіють невеликими площами – по 10, 20, 30 га. Більшість рослин сіються широкорядно, лише дві з них є винятком – росторопша плямиста та ромашка лікарська, які сіються вузькорядно і займають в Україні найбільші площі.

Ромашка лікарська – однорічна лікарська рослина з коротким вегетаційним періодом, її можна висівати у три строки: як озиму культуру у вересні місяці, десь у грудні і ранньою весною у березні, але незалежно від того, коли посіяли, урожай збирається в кінці травня – на початку червня. Сировиною є суха квітка, яка збирається спеціальними причіпними комбайнами. Оскільки рослина квітує всього 10-12 днів, за цей час треба встигнути повністю зібрати врожай і одразу з поля відправляти в сушку впродовж 2-3 годин, щоб вона не зіпрівала.

Ця рослина одна з небагатьох, щодо якої відпрацьовано технологію без застосування ручної праці, тобто її можна повністю механізувати. Але фермер повинен мати спеціальне обладнння для доробки сировини, з допомогою якого квітка, котра відправляється в сушку розділятиметься на фракції після висушування, бо разом з нею до зібраної маси потрапляє частина стебла. Найвищу вартість має суха, ціла, нерозламана головка квітки без стебла. Вартість високоякісної сировини може становити від $10 і вище за кг.  

Треба мати на увазі ще один технологічний аспект: вирощування лікарських рослин поділяється на два напряки. Перший  – виробництво сировини: квітка, листя, стебло, корінь, плоди, насіння. Другий – одержання ефірних олій, в такому випадку рослинна маса скошується, далі переробляється у сирому вигляді на ефірну олію. Якщо у першому варіанті продуктивність вираховується в тоннах з га, наприклад, кореня Валеріани можна одержати 3 т/ га, трави ехінацеї – 5 т/га, м’яти чи меліси – по 2-3 т/га, чебрецю також – 2 т\га; квіти нагідок, волошки синьої, мальви лісової можуть дати від 500 кг до 1 т. Якщо ми говоримо про ефірні олії, то тут вихід з одного га, наприклад, лаванди, становитиме 30 і навіть 150 л\га, якщо кущі дорослі, сорти гарні і погодні умови сприятливі, з Чебрецю можна одержати  – 10-20 л/га.

Стартувати в цьому точному і вибагливому бізнесі краще під науковим супроводом, радить науковець. Дослідна станція лікарських рослин Інституту агроекології і природокористування НААНУ, якій у 2016 році виповнилося 100 років, впродовж останніх років надала підтримку десяткам таких проєктів. Науковці станції можуть надати аграріям не лише насіння та розсаду лікарських рослин, але й сучасні технології їх вирощування.

Окрім того вони займаються введенням лікарських рослин у культуру, створюють карти їх вирощування, проводять фітохімічні дослідження на вміст біологічно активних речовин виводять нові сорти тощо. Великим попитом у фермерів та власників ОСГ користується сорти валеріани Україна, Ехінацеї пурпурової – Чарівниця, М’яти перцевої – Мама, Лідія, Лебедина пісня, Лубенчанка, Чорнолиста, ромашки лікарської Перлина Лісостепу та багато інших сортів.

Такі великі виробники лікарських рослин, як ТОВ «Агрофіт» під Кривим Рогом, ТОВ «Фітоком» на Полтавщині, ТОВ «ФітоСвіт» на Вінничині завдячують своєму успіхові в цьому бізнесі співпраці зі станцією. Перші двоє  – зразкові господарства не тільки для України, але й Європи, виробляють великі обсяги сировини, використовують високі технології, експортують її за кордон, «Агрофіт» є провідним постачальником м’яти й меліси на внутрішній ринок.

«Запрошуємо до співпраці!» – підсумовує Назар Приведенюк.