ДП «Андріївське» робить наголос на тваринництво, овочівництво та насінництво

Нема регіону в Україні, де сказали б, що жнива в цьому році йдуть, як по маслу. Скрізь важко, та особливо там, де поле дає набагато менше очікуваного. Скільки було надій і на тобі: ціни на збіжжя нема та ще й урожаю, як кіт наплакав. І що далі? Аграрій вимушений будувати свої плани, виходячи із того, що зібрав, із перехідних запасів, особливостей регіону, власного господарства, особистого досвіду. Але клопоти та плани дрібного фермера, власника агрохолдинга, і керівника державного сільськогосподарського підприємства, вочевидь, дещо відрізняються. Якщо погано «крутим», то як тоді почуваються державні сільгосппідприємства, на які останніми роками з подачі земельних дерибанщиків начепили ярлики динозаврів радянської епохи: відсталі, неповороткі, далекі від сучасних технологій і т.д, а тому треба їх якомога швидше розігнати. Тож, коли я починав розмову із Михайлом Черновим, директором ДП ДГ «Андріївське» Інституту Водних проблем і меліорації НААНУ, що на Одещині, то очікував почути, щось про кінець світу.

– Ситуація й справді не дуже радісна, бо ці жнива, мабуть, найтяжчі в історії господарства. Входили в них з дефіцитом дизпального, поступово цю проблему розв’язали, але з бензином все одно сутужно, бо його менше імпортують. Відчувалася також і нестача обігових коштів,  – розповідає Михайло Георгійович.

– А як же урядові програми, спрямовані на підтримку аграріїв?

– Нажаль, незважаючи на програми Кабінету міністрів, ми не змогли залучити кредити під державні гарантії. Одержали відмови від п’яти банків, чотирьох державних і одного комерційного, в якому відкриті рахунки, незважаючи на плюсовий баланс і оборот коштів у понад 107,320 млн. грн за 2021 рік. Сказали: вибачте, ви державне підприємство, а якби були приватним, то ми до вас в черзі стояли б. Що й казати, чудова підтримка у воєнний час державному підприємству під державні гарантії! Жодне державне підприємство НААН України не отримало кредит! Зате скільки було обіцянок та піару!

Але маємо досвідчений, згуртований і висококваліфікований колектив, і повірте, це у кризовий час – головний фактор успіху. Провели зібрання, я попередив людей, що буде затримка із виплатами заробітної плати до кінця збору урожаю, всі кошти від реалізації молока підуть на пальне для посівної компанії, люди цю програму підтримали одноголосно! Кошти на жнива нам дали наші прості червоно-рябі, красно-рябі й українські степові, котрі, як виявилось, у воєнний час є найнадійнішим і найкращим банком.

– Ви вважаєте, що розвиток тваринництва – це вихід?

– Це те, що треба робити всім, бо за такої ціни на зерно вижити неможливо. Чим далі від порту, тим більше люди страждають. Для багатьох господарств, вартість логістики зросла в рази. Якщо  до війни вартість перевезення до морських портів коштувала $20 за тонну, то зараз – $200. Тисячі машин зерновози, бензовози, контейнеровози сьогодні рухаються мимо нас у напрямку Дунайських портів, нажаль, серед них і велика кількість автомашин із худобою. Наскільки мені відомо, за кілька останніх місяців зі східних областей вивезено за кордон понад п’ять тисяч голів ВРХ. Я думаю, що це робиться через загрозу окупації, чи близькість бойових дій. Бо справжній господар розуміє, що зерно треба переробляти, або перетворювати на молоко і м’ясо. Наші корови нам дали кошти і на посівну, і на  реконструкцію свиноферми – відбудували два корпуси, де встановили сучасне обладнання на 340 голів свиней від одного з провідних українських виробників. Люди записуються в чергу на поросят вже на вересень, тобто є попит.

– Чим порадувало поле?

– Якщо зважати на результати останніх років, а також на різко континентальний клімат Бессарабії, то результати досить непогані. Судіть самі: із січня по липень випало всього 128 мм, тоді як у кращі роки поля одержували по 360 мм, а в 2021 році рекордні – 850 мм. В таку сушу, як в цьому році, навіть бур’яни не хочуть рости, не кажучи вже про сільгоспкультури. Якщо попередником був соняшник чи сорго, та ще й застосовувалися гербіциди, то результат дуже слабенький. І в той же час після однорічних трав, але без гербіцидів середня врожайність жита – 3,6 т; овес на полях, де не було соняшника і без застосування гербіцидів дав понад 2 т; озима пшениця – по 2,4т/га, а після соняшнику і Євро-Лайтнінга – лише 1,4 т; ячмінь в оптимальних умовах  дав по 4 т/га. І це на півдні Украіни.

– Чи дозволяє технічний арсенал господарства справитися з усім комплексом робіт?  

– Він у нас доволі сучасний. В нашому парку ви побачите трактори і посівні комплекси John Deere, німецькі зерноочисні машини PETKUS, іспанські дощувальні системи RKD, і навіть…  живі кінські сили, які використовуються у малій механізації. Вони в нас заміняють, як мінімум, п’ять малопотужних тракторів на підвезенні кормів, кормороздачі та на інших роботах, при цьому не потребують дорогих запчастин і пального. Ці живі сили також потребують оновлення і догляду, а тому в минулому році придбали два племінних жеребця Ново-Александрівської породи з Дібрівського кінного заводу №62.

Техніку бережемо. Торік відремонтували всі трактори, сівалки, придбали сім  одиниць ґрунтообробної техніки, два причепи, обладнання для кормоцеху, екструдер для холодного віджимання олії, встановили ваги на 80 тонн. Деяке з цього обладнання придбали за програмою 25% компенсації, оформили всі документи подали в банк, той відправив їх до Держказначейства, чекаємо на близько 1 млн 200  тис. грн, Але, мабуть,одержимо їх уже після війни.

До двох зернозбиральних комбайнів, які маємо в наявності, залучаємо ще кілька зі сторони. Але ціни на ці послуги сьогодні просто фантастичні, якщо торік вони становили $30-35 за га, то сьогодні – $55-70. Також майже в 2-3 рази зросли ціни на запчастини, що значно підвищує собівартість виробництва. І в той же час закупівельні ціни зерно нового врожаю дуже впали…

– Чи плануєте перебудовувати структуру посівних площ?

– Звісно, зміни будуть. Велика перевага нашого господарства в тому, що маємо зрошення, яке відновлюємо власними силами. Торік, наприклад, додалося 370 га. Придбали нові зрошувальні машини вітчизняного та закордонного виробництва. Встановили гідрометеостанції, завдяки яким контролюємо норми витрат води під час зрошення, що дає змогу її економити. Тобто ведемо планову наукову діяльність спільно з Інститутом водних проблем і меліорації НААНУ. В цьому році на зрошенні вирощуємо кукурудзу, еспарцет, люцерну, гречку на насіння, овочі. В наступному році плануємо на зрошенні вирощувати озимий ячмінь, одразу після його збирання плануємо посіяти гречку. Так ми зробили в 2021 році і отримали два врожаї з поля. Ще один плюс від цього – підтримка нашої пасіки, маємо 50 вуликів.

Завдяки співпраці з Інститутом овочівництва і баштанництва НААНУ суттєво розширили овочевий клин. І вже бачимо віддачу від цього. Почали збирати буряки, кабачки, моркву, картоплю, чекаємо на томати та баштанні культури. Нещодавно відвантажили партію столового буряку по 16 тис грн/т (по $430). Бачите різницю між цінами на зернові та на овочі? А тому в наступному році будемо збільшувати площі під цибулею, морквою, томатами, буряками та іншими овочами, яких сьогодні через вилучення Херсонщини із аграрного виробництва, бракує на ринку України.  

А ще збільшуємо клин кормових культур, в тому числі однорічних та багаторічних трав, завдяки цьому заготували багато горохової, ячмінної соломи, сінажу із люцерни, еспарцету, сіна із однорічних трав. Нарощуємо поголів’я ВРХ, молочне стадо, поголів’я свиней .

– Чи будете вилучати із сівозміни озимі культури?

– Ні в якому разі. Площі під якимись культурами зменшимо, під якимись збільшимо, але від озимих відмовлятися не будемо, бо ДП «Андріївське» – в реєстрі виробників насіннєвого матеріалу. А тому маємо відповідати цьому статусу: проводити апробацію сортів, підтверджувати випробування протоколами, а якість –сертифікатами. Якщо зупинимо цей процес хоч на рік, відновлювати його буде дуже важко. А тому в структурі залишаться озимі ячмінь, пшениця, жито, горох, ярий льон. До речі, ділянки озимого гороху дали по 2,5 т/га, а реалізували ми його за ціною 9 тис грн/т. Перспективна культура, ще і гарний попередник. Будемо вирощувати також просо, овес. Попит на насіння озимої пшениці і справді дещо знизився, але контракти на озимий ячмінь укладаємо за одну секунду і вже його майже не залишилося, попит є.

– Насіння яких сортів ви можете порадити аграріям на посівну цього року?

– Озимого ячменю – Дев’ятий вал, Снігова королева Одеського Селекційно-генетичного інституту. Це чудові сорти «дворучки», які можна сіяти і восени і навесні, як ярі. Озимої пшениці – Куяльник, Наснага, Зиск, Сториця, Соната, Гурт, Гарантія Одеська, Катруся Одеська, Щедрість селекції цієї ж установи. Можемо запропонувати п’ять нових сортів озимої пшениці – Перевага, Пейзаж, Відповідь Одеська, Палітра,Фортеця, вівса – Чернігівський, а також насіння фацелії, гороху озимого.

Впевнений, що аграрії збільшуватимуть площі під льоном та озимим горохом, гречіхою. Ці продукти перебувають на прекрасних ринкових позиціях: можна одержати високу врожайність і вигідно реалізувати на внутрішньому і зовнішньому ринках. Для першої культури маємо насіння сорту Айсберг, для другої – Мороз, Балтрап.

Маємо сучасний насіннєвий завод: сушимо, очищаємо, протруюємо, фасуємо, надаємо відповідні послуги сусідам. Попри всі негаразди, бачимо перед собою непогану перспективу, зберегли колектив, закінчили перше півріччя з прибутками, що свідчить про те, що наше ДП не менше ефективне, ніж приватні…