Нотатки з конференції ProAgroGroup «Куди подіти зерно? Стратегії розвитку галузі переробки зерна в воєнний та післявоєнний період».

Європа ще років тридцять тому взяла курс на повну заміну викопних енергетичних ресурсів на альтернативні. Планувалося задіяти енергію, сонця, вітру, побутових та сільськогосподарських відходів. І якби не газові ігрища з росією, Європа сьогодні впритул наблизилася б до своєї мети. Та коли восени  2021-го їй дійшло, що газ – це зброя, стала посиленими темпами надолужувати прогаяне.

Green deal: оце діло!

Наразі тут виробляється три млрд куб м біометану і 15 млрд куб м біогазу. Ці обсяги постійно нарощуються. До 2030 року планується виробити 35 млрд куб м чистого біометану. Частка цього відновлювального палива в загальному обсязі наразі становить 4,6%, у Швеції та Данії цей показник найвищий – 18-20%.  До 2030 року країни ЄС планують збільшити частку біометану до 11%. А в 2050 році очікується повне виконання програми Green deal, згідно з якою євроспільнота повністю відмовиться від викопних палив. Замість блакитного палива природного походження, в мережі подаватиметься суміш відновлюваних газів, в якій біометан становитиме близько 40%, також там буде так званий зелений водень та синтетично відновлюваний метан.

Європа досить перебірлива до сировини для біометану. Згідно з відповідною директивою, пріоритетними для виробництва біометану є відходи та залишки сільськогосподарської та переробної промисловості, гній, солома, органічна частина побутових відходів, водорослі та інше. І є сировина обмеженого використання, на яку не поширюються пільги для виробників біометану – силос кукурудзи та жом, які будуть поступово витіснятися з переліку сировини.

Мета – біометан

Україна може стати лідером ЄС із виробництва біометану, бо має найбільшу площу сільгоспугідь, найдешевшу сировину і відповідно може продукувати дуже конкурентний біометан, на який є попит і на внутрішньому ринку, і за кордоном, вважає голова правління Біоенергетичної асоціації України Георгій Гелетуха. За підрахунками асоціації український АПК може виробити на рік 10 млрд куб м природного біометану на рік, що становить, 40% від загального рівня споживання.

Сума інвестицій в біометанові заводи (БМЗ) на сьогодні розраховується, виходячи з того, що на 1 Квт встановленої електричної потужності треба вкласти 2,5-3 тис євро. Таким чином, будівництво заводу потужністю 10 млн куб м на рік, який є аналогом біогазової установки потужністю 5 МгВТ, коштуватиме близько 15-16 млн євро. Щоб закачати в мережу один млрд куб м біометану, треба збудувати 10 заводів потужністю 10 млн куб м на рік кожен. На це знадобиться 1,5 млрд євро, підрахували у  Біоенергетичній асоціації України. При ціні біометану 900 євро за 1 тис куб, рентабельність БМЗ становитиме 25-28%, а термін окупності 3-4 роки.

Окрім сировини, а також комплексів для виробництва біометану, потрібна точка подачі в мережу, звісно, якщо підприємство виробляє цього продукту більше, ніж використовує. Оскільки споживання газу в Україні нерівномірне: взимку його використовується в 10 разів більше,  а тому виникає проблема знайти таку трубу, яка влітку зможе прийняти надлишок газу. Біоенергетична асоціація спільно з ЄБРР реалізувала проєкт, за підсумками якого створили інтерактивну карту майданчиків, на яких можна будувати біометанові комплекси(БМК) з переспективою подачі газу в мережу. Тож потенційні інвестори перш ніж братися за проєктування та будівництво БМК мають її детально вивчити.

Українські виробники біометану можуть взаємодіяти із двома ринками: внутрішнім і зовнішнім. На першому не буде жорстких вимог, виробляй із чого хочеш, в тому числі із силосу, зерна і жому, але й преміальної ціни не одержиш від європейського споживача. А якщо хочеш заробляти більше, дотримуйся пріоритетів європейських директив. Ну, добре, а що світить пересічним постачальникам кукурузного силосу? При нинішніх цінах на газ він може одержати 40 євро за тонну. Так що вигідніше самому вирощувати і переробляти на біометан.

Біоенергетичні реалії

А тепер від прожектів, до біоенергетичних реалій. Вони доволі сумні. Ми спромоглися збудувати лише 62 біогазові установки, 40 із них сільськогосподарського напрямку і 20 БГУ, що добувають газ із побутових відходів. І жодного біометанового заводу (БМЗ), який є найвищим рівнем у біогазовій ієрархії. Адже біогаз – це проміжна технологічна сходинка до біометану. Георгій Гелетуха передбачає, що вони можуть з’явитися на початку наступного року. Але треба прибрати кілька законодавчих перешкод, зокрема щодо подачі біометану в газові мережі. Його  прогнози щодо перспектив галузі доволі оптимістичні: на 2030-й рік вийти на виробництво одного млрд куб біометану, а до 2050-го – на 4,5 млрд куб м. Половина із цього обсягу могла б піти на експорт, друга – на електрику, тепло, транспорт в Україні. І не треба боятися, що прибутковість БМЗ впаде. Ціни на газ в найближче десятиріччя нижче 900 євро за тисячу куб м не знизяться, а це рентабельність 25-30%.

Найближче до біометанової реальності перебувають ті виробники, які досягли успіхів на біогазовому фронті. Для МХП біогаз та перетворення його на електрику й тепло – це вже пройдений етап, час переходити до іншого – біометанового. Діяльність компанії ґрунтується на принципах циркулярної економіки: продукція рослинництва переробляється на корми, які трансформуються у м’ясо, органічні відходи, а також гній перетворюються на енергію. Загальна потужність біогазових комплексів компанії становить 17 МгВт, діють два комплекси по 5 і 12 МГВт. Ці об’єкти виробляють електричну та теплову енергії, які повністю використовуються на виробництві. Сьогодні біоенергетичний сектор компанії може виробляти 40 млн куб м біогазу, при споживанні 120 млн куб м.

«Ми бачимо, що біометан є найбільш перспективним напрямком, і вже працюємо над тим, щоб свій біогаз в повному чи поетапному варіанті переводити, на біометан. Будівництво таких об’єктів розв’язує кілька важливих завдань: екологія, енергетика, економіка, енергетична безпека. Таке виробництво дуже гнучке і диверсифіковане. Ми можемо виробляти 100% електроенергії для покриття виробничих потреб і можемо виробляти газ. І в залежності від того, який із цих продуктів на даний момент буде конкурентніший, той і вироблятимемо», – говорить директор «МХП Енерджі» Іван Тракслер.

За його словами, МХП планує досягти в 2030 році повної енергонезалежності…